Читати книгу - "Вишневі усмішки. Заборонені твори"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
І так, розумієте, з 1922 р., з березня місяця, коли після славнозвісного «мугу»… (Це так голова спілки часто говорить: «мугу»), кажу, після того «мугу» народився «Плуг».
«Мугукнули» разів зо два, зо три – а тоді:
– Що ж, хлопці, робитимемо?
А Панів:
– Хто й зна! Щось робитимемо!
– Мугу! Треба щось робити…
А Панів:
– Хто й зна! Треба щось робити…
– А що саме робитимемо?
– (Тоненько.) Писатимемо. Ось послухайте:
Коли пас я маленьким гусят,
Мені сонце всміхалося любо.
– Пас маленьким гусят?
– Пас!
– Сонце всміхалося?
– Всміхалося…
– От і добре! Будете за секретаря. Розпорошились усі. Треба той порох зібрати. Може, що буде! А то, брат, міщансько-власницька напирає…
– (Тоненько.) Напирає.
– Пишіть… «Плуг» має на меті об’єднувати розпорошених досі селянських письменників, що, ґрунтуючись на ідеї…»
– А що таке «ідея»?
– Потім! На вечірках дізнаєтесь… Пишіть…
– Пишу…
– «…на ідеї союзу революційного селянства з пролетаріатом, ідуть разом з останнім до утворення нової соціалістичної культури й ширять ці думки серед селянських мас України без різниці національностей…» Так?
– Хто й зна! Так!
– Треба ініціативної групи…
– Хто й зна…
– Хто ще є такий, що пише?!
– А це хто такий?! Здрастуйте! Хто ви такий?
– Я? Остап Яровий!
– Письменник?
– Ні!
– А може, письменник?! Пишете що-небудь?!
– Пишу. Листа ось батькові написав, щоб гроші на марки прислав.
– Ну от! А кажете, що не пишете…
– А ще хто-небудь є? Щоб із селян?
– Шевченко ще є… Пише.
– Давай сюди!
– Коляда є! Крашаниця є. Сенченко казав, що письменником хоче бути!
– Давай сюди! Підписуйте, ініціативна група. Ходять розпорошені!? Збирайтесь, хлопці! Читай!
– Нема чого читати.
– Пиши й читай
………………………………………………
Народився «Плуг»
……………………………………………
І потім у «Вістях», у відділі «Література й мистецтво»:
ПЕРША ВЕЧІРКА «ПЛУГА»
«Учора відбулася перша вечірка «Плуга». Зачитано було твори Панова, Шевченка й Пилипенка. В дискусіях брали участь: Панів, Шевченко й Пилипенко. Аудиторія, що складалася із Панова, Шевченка й Пилипенка, поставилася дуже прихильно до творів молодих письменників».
І пішло… Й пішло… Й пішло…
…11 вечірка «Плуга»… З погордою:
– «Численна авдиторія понад 14 душ жваво обговорювала Сенченків твір».
…30 вечірка «Плуга»…
…Авдиторія більш як у 60 чоловіка.
…61-а вечірка «Плуга».
…Авдиторія понад 200 чоловіка.
…87-а вечірка «Плуга»…
…Численна авдиторія (більш як 500 чоловіка)…
Почало гнати філії.
Філію у Валках (Панч заснував). У Полтаві. В Кременчуці. В Миргороді. В Лубнах… Потім на Правобережжя: Київ, Умань, Житомир…
Наддніпрянська Україна заплужанилась.
Летять листи…
…«Пишу вірші. Напишіть, чи можна вступити до «Плугу». Посилаю 14 зшитків. Коли мало, пришлю ще 22… Ідеологію поділяю. Пишу, як Шевченко, хоч дядина кажуть, що в мене чепурніше виходить».
…«Шановні товариші! Дійшла чутка й до мене, що у вас там є якийсь «Плуг», що допомагає селянським письменникам. Я вмію вірші писати, та ніколи. Чи не прислали б ви свого «Плуга» виорати моїх дві десятини, а я за цей час написав би віршів. А то як сяду писать, землю відберуть, бо «нетрудовий елемент» скажуть…»
…«Уважающі мене товариші. Я селянський письменник, прямо від плуга. Чи можна мені до вашого «Плуга» приписатися? Напишіть, пожалуста, чи звільняє це від військової служби і чи можна буде повернути відібрану в мене землю. Посилаю на одвєт марку і скілько це буде стоїть…»
…«Я бувший диякон. Тепер священик. Постраждал за революцію: відібрали ругу[94] й будинок. Пописую. Благочинний[95] говорить, що пишу, як Пушкін. Коли ціна підходяща, пришлю. Гроші наперед, бо многії за сороковуст обіцяють, а як одправиш, ховаються. І когда єто всьо кончиться?..»
Приходять.
– Здрастуйте!
– Доброго здоровля!
– Ви будете «Плуг»?
– А що таке?
– Та оце прийшов! Чув, що на селянських письменників обучаєте. Приніс осьдечки клунок віршів… Батько кажуть: «Все пишеш! Усе пишеш… Ішов би ти куди… Куди б уже йшов… то йшов. Все одно, кажуть, толку з тебе чортма ніякого. Взяв би паляницю та пішов, може-таки, хоч на письменника б виписався».
– Та оце я й прийшов… По дорозі обікрали. Мати дали сто тисяч, так і ті вкрали.
– Ідіть у Селянський будинок. Шукайте Пилипенка або Панова, нате записку.
……………………………….
– Чи сюди я попав? Це «Плуг»?
– Хай буде це!
– Приїхав з Донеччини! Віршів привіз… Хочу видати. Не знаєте, почім платять? У мене їх, підходящих таких, рядків тисяч на десять. Коротенькі вірші. Лірика більше. Тільки я дешево не продам…
– А покажіть…
– Ось!
– Не видадуть!
– Як не видадуть?
– Так. Не видадуть… Багато дуже.
– А ви хіба з «Плуга»?
– Ні, я не з «Плуга».
– Так скажіть мені, хто там у їх головний? Як то так – не видадуть?!
– Ідіть у Селянський будинок. Шукайте Пилипенка або Панова. Нате записку.
……………………………….
– З Сибіру прийшов! Писав-писав там, а тоді думаю: «Що ж я тут пишу, коли є Україна». Та оце й прийшов. Подивіться, будь ласка, чи воно куди годяще…
– А чим живете?
– А нічим. Живу та й вже! І пишу. Тим і живу.
……………………………….
– Здрастуйте вам, пожалуста!
– Здрастуйте!
– Де тут отой «Плуг»? Заїдь, каже стара, подивись, мо’, там дешевше, як у капаративі. Орав оце, а воно, сатана, каменюку підтаскала. І потилиця так якось угнулася, що як не нажмьош – огріх, як не нажмьош – огріх! А воно при наших достатках…………………………………………………………
……………………………….
Прокинулись творчі сили, буруном на «Плуг» ідуть…
– Що?! Розворушили?!
– І де тільки вони беруться?!
II
І забалакали про «Плуг» геть усі закутки України нашої Радянської від Карпат аж до Кубані…
– «Плуг»! «Плуг»! «Плуг»!
– Для селян пишуть! Бо селянські письменники!
Заворушилися села.
– Та хоч скажіть, на милость Божу, що ж ви з ними робитимете?
– Е! «Скажіть»?! Робитимемо!
А Панів:
– Хто й зна! Може, щось і робитимемо!
– Мугу… Треба щось, хлопці, робити… Так, братця, не можна… Раз розпочали, назад нікуди. Треба на щось сідать… Багато нас – на віз не влізем. І в гарбу, брат, не всунешся… Платформу, хлопці, цілу треба! Бо без платформи розсипемося!
– А яку платформу?!
– Яку? Урбанізувати села треба.
– Урбанізувати?! Ой! Жалко ж! Там квітки, там телята!
– Жалко?! Самому, хлопці, жалко, та ні чорта не поробиш! Треба. Механізація пішла, індустріалізація, інтенсифікація, соціалізація, матеріалізація, пролетаризація, комунікація, алітерація, тракторизація… Про-о-пали телята!!
– А верби як?! А гусята?!
– Та не плачте, а то й я заплачу… Треба й гусят урбанізувати. Воно таке маленьке, біленьке, гарненьке… А доведеться бідолашному штепселя вставить…
– Пища-а-а-тиме-е-е, сердешне…
– Та ми йому потихесеньку… А ви чого, Шевченку, хлипаєте?
– Та лошати жалко! Таке звіздочоле, од Манжи. На Петра найшлося… Найшлось, та
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вишневі усмішки. Заборонені твори», після закриття браузера.
