Читати книгу - "Мережевий ефект"

Те, що могло бути корисним, — це епізод з "Місяця Святилища". Або "World Hoppers." Або що-небудь інше. (Все, крім MedCenter Argala.) Але перегляд ЗМІ заспокоїв би мене, а я хотів залишатися злим.

Я не міг сидіти тут і чекати, треба було ще щось зробити. Я підвівся.

"О, ти йдеш" — Амена сиділа на краю платформи біля напівпритомної Елетри, щоб мати можливість тримати її за руку. Вона з сумнівом подивилася на мене. "Я думала, що ти збираєшся відпочити".

"Чи мають вони для вас якийсь сенс?" Я надіслав їй зображення з мостика АРТа.

Амена швидко заморгала. "Це інформація про навігацію та живлення, як з пілотської станції. — Вона побачила мій вираз обличчя і роздратовано махнула рукою. — Якщо ти цього не знав, чому не сказав?"

Добре, цей докір я прийняв. "Вони з мого безпілотника, запечатаного в контрольній зоні. Ти вмієш їх читати?"

Амена знову примружила очі, але повільно похитала головою і застогнала собі під ніс. Вона поглянула на Елетру, яка знову була без свідомості, і обережно розплутала їхні руки. "З того, що вона сказала, я сумніваюся, що вона була навігатором". Потім вона підняла брови. "Ви знаєте, чи є допоміжна станція в інженерній секції?"

Я цього не знав. "Допоміжна станція?"

"Це додаткова станція моніторингу для інженерної бригади. Ви не можете взяти під контроль корабель, якщо пілоту не передадуть керування — принаймні так я уявляю, — але там ви можете отримати дисплеї усіх систем корабля. У нас вони є лише на деяких кораблях, і я не знаю, наскільки вони поширені". Вона зізналася: "У нас вони можуть бути відсутні, тому що наші кораблі мають старішу конструкцію".

Це було не те, що могло знадобитися на автоматичному транспорті, керованому ботами, але перевірити не завадило.

Моя надійність роботи вирівнялася на рівні 89 відсотків. Не чудово, але зараз я міг з цим змиритися. Я досі не визначив джерело падіння моєї продуктивності. Я отримував по кілька ударів снарядів, не маючи такого стійкого падіння. Я вийняв енергетичну зброю Раса з кишені куртки і поклав її на лавку. "Візьміть це на всякий випадок. Це не пошкодить ворожі дрони, але повинно спрацювати на людях". Я ненавиджу давати зброю людям, але я не міг залишити її без чогось. "Я піду в інженерну секцію".

"Почекай — Амена зіскочила з платформи. — Я піду з тобою."

У мене була заплутана серія реакцій на це. Не по порядку: (1) Роздратування, на неї, на себе. (2) Звична підозра. За моїми контрактами з компанією клієнти були тими, хто, найімовірніше: (а) підстрелить мене (б) голосно виступить за відмову від пошкодженого SecUnit'а, тому що займе занадто багато часу, щоб завантажити його в транспорт. (І люди ще дивуються, чому у мене проблеми з довірою.) (3) Непереборне бажання вбити все, що навіть думало про загрозу їй. "Хтось повинен залишитися тут із пораненою людиною".

Вона скривилася. "Правильно, вибачте" Потім відвела погляд і витерла очі.

Я змусив її заплакати. Гарна робота, Murderbot.

Я знав, що я придурок, і був винен Амені вибачення. Я б пояснив це падінням надійності продуктивності та емоційним зривом, який я тимчасово визнав як тривалий, а не окрему подію, з якою я повністю закінчив, ніби вимкнувся та перезапустився, але я також можу бути свого роду придурком. ("На зразок" = у діапазоні 70–80 відсотків.) Я не знав, що сказати, але не мав часу шукати відповідні приклади вибачень. (І це було не так, як я коли-небудь знаходив відповідні приклади, які я насправді хотів використати.) Я сказав: "Вибачте за те, що я — мудак".

Це змусило Амену зашморгати носом, ніби вона намагалася прочистити дихальні отвори, а потім вона закрила обличчя руками повністю. "Ні. Я маю на увазі, все в порядку. Я точно не була з тобою симпатична, тому ми, мабуть, навіть…"

Я йду зараз, прямо зараз. Негайно.

Я був біля люка, коли вона попросила: "Тільки не припиняй розмовляти зі мною у стрічці".

Я сказав: "Не буду".

HelpMe.file Витяг 2

(Розділ з інтерв'ю Бхарадвай-09257394.)

"Я помітив дещо у вашій стенограмі."

"Неправильний шрифт?"

“Ні, шрифт чудовий. Але щоразу, коли згадується компанія, ви редагуєте "компанію" та змінюєте її на "цю компанію". Перевірка запису сеансу. "Фактично, ви щойно зробили це зараз".

"Це не питання."

"Ви не повинні говорити мені нічого, чого не хочете". Пауза "Це через логотип? Ви вже згадували про них раніше. Тоді я думала, що ви не знали, що їх неможливо видалити, якщо ви ще не пробували."

"Це одна з причин."

"Ми трохи говорили про лікування відновлення після травм. Цікаво, чи ви коли-небудь замислювалися про те, щоб отримати його самостійно?"

:відредагована сесія:

7

Я показував Амені, що я роблю, через свій основний відеовхід, щоб вона бачила, де я перебуваю, і мені не потрібно було думати, що їй сказати.

(Крім того, якби інженерна допоміжна станція була і якби вона показувала, що ми назавжди потрапили в пастку, то вона могла це побачити на власні очі, і мені не довелося б їй це розповідати.)

Коли я йшов коридором, Амена запитала: "Чому відео так стрибає? Це з безпілотника?"

"Це з моїх очей."

Ох. Я залишив їй робочу групу з восьми дронів, і тепер міг бачити її через їхні камери. Вона сіла у крісло біля Елетри, спершись ліктем на коліно. Це жахливо, сказала вона. Я проходив повз кімнату, суміжну зз камбузом, з синіми кушетками біля стін. Три чашки з логотипом університету АРТа досі стояли на низькому столі, а сіра куртка, одна з тих, яку люди носили для тренувань, була накинута на спинку стільця. Усе виглядало так нормально. Ніби хтось залишив кімнату на секунду.

Вона не помилилася. За винятком кількох кают у житлових приміщеннях я не бачив жодних приміщень, які були б зруйновані або де б це виглядало як боротьба. Чи було в цій ситуації щось жахливе?

"Ха, — відповіла вона. — Якщо я щось придумаю, я скажу."

Я дістався до герметичного люка, що мав доступ до проходу до інженерного модуля, і мені довелося попрацювати над панеллю, щоб обійти шкоду, якої я завдав, щоб затримати будь-кого, хто відкриватиме люк з іншого боку. Порушення безпечної зони, яку я встановив, було не найкращою ідеєю, але мої сторожові безпілотники на