Читати книгу - "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок"

– Мій чоловік – рибалка. Увесь тиждень – жилки, гачки, мотиль, а на вихідні зникає.

Третя:

– А мій нікуди не зникає, він у мене сифілітик.

Голос із кімнати:

– Рідненька, ну скільки разів тобі повторювати. Не сифілітик, а філателіст!

Приходять вовк, ведмідь і лисиця на медичну комісію. Першим заходить вовк. Показують автомат. – Що це? – Вовк: – Не знаю. – Показують цеглину: А це що? – Він: – А це цеглина. – Комісія: – В стройбат його!

З лисицею та ж історія. Питає їх ведмідь:

– Як ви потрапили в стройбат?

– Та все просто, спочатку показують автомат, ти кажи: – Не знаю. Потім покажуть цеглу, ти кажи: – Цегла. Все зрозумів? – Так!

Заходить. Показують автомат: – Що це?

Ведмідь: – Не знаю. Показують гранату: – Що це?

Медвідь: – Не знаю, але тут десь цеглина повинна бути.

Комісія: – В розвідку його!!!

Упіймав Іван-дурник в ополонці щуку.

– Відпусти мене, – молиться щука, – будь-яке твоє бажання по щучому велінню, по твоєму хотінню буде виконане!

Зрадів Іван:

– Хочу, сидячи на печі, побачити світ, знати, що за лісами-горами, за морями-океанами твориться. Хочу під музичку відпочивати, на голих дівок позирати, із заморськими дурниками переписуватися, нові анекдоти про царя-батюшку першим дізнаватися!…

Так Іван-дурник став першим на Русі користувачем Інтернету.

В лісі відкрили магазин, вишикувалася довга черга. Заєць іде до магазину. Ведмідь його бере за комір і каже:

– Іди в кінець черги!!!

І так два дні підряд. На третій день заєць іде знову ж без черги і ведмідь його знову за барки: «Іди в кінець черги!»

Заєць іде ображений і каже:

– Третій день магазин відкрити не можу!

У далекій Британії під час Другої світової війни один англійський рибалка повернувся з риболовлі, прийшов до коменданта порту і каже:

– Сер, у мій невід попалась міна, я притягнув її в порт.

– Ви збожеволіли! Негайно тягніть її в море! Якщо вона вибухне, рознесе увесь порт!

– Не хвилюйтесь, сер. Я на ній сокирою усі фігульки зрубав.

Слон презирливо миші:

– Ти найнікчемніша тварина, яку я будь-коли зустрічав!

– Повторіть, будь ласка, – пропищала миша, – я хочу запам’ятати ці слова і сказати їх одній знайомій блосі.

На зимовій рибалці. Кльову не було. Зібралися докупи. Випили, закусили, зігрілися. Задля приколу нишком причепили дідові на гачок шматочок солоного огірка. І раптом дід витягає на огірок гарного окуня! Ще одного! А в банці залишився один маленький кривенький огірочок. Як його ділили, щоб на всіх вистачило! Усі кинулись до своїх ополонок. Та, мабуть, того дня закуска іншій рибі була непотрібна.

Пішли Опанас і Микита на полювання. Втомилися, сіли під березою, дістали пляшку, а закусювати нічим. Опанас підняв голову – аж на гілці ворона сидить з сиром у дзьобі. Він до птиці:

– Вороно, стакан є?

Ворона:

– Нема!

Сир випав. Закусили. Налили ще. А ворона знову на гілці із сиром сидить. Опанас:

– Вороно, стакан є?

Ворона мовчить. Микита:

– Вороно, третім будеш?

Ворона:

– Буду!

Сир випав. Закусили. Налили по третій. А ворона знову тут як тут із сиром. Опанас:

– Вороно, стакан є?

Мовчить.

– Вороно, третім будеш?

Мовчить. Тут Микита до Опанаса:

– Та облиш ти її, вона вже п’яна!

Ворона:

– А ти, жмотяро, наливав?!

Світає. Чоловік ловить рибу в лісовому озері. До нього підходить стара баба з рушницею.

– Навіщо вам рушниця? – дивується рибалка.

– А на той випадок, якщо ти захочеш мене згвалтувати.

– Ой, ні, бабцю, не захочу!

– А доведеться, голубе!

Молодий мисливець запитує у досвідченого:

– Як тобі вдається добувати ведмедя?

– А я підхожу до великої нори, кидаю камінь і кричу туди: «У-у-у!». Якщо у відповідь я чую «У-у-у!», то стріляю, а потім витягую звідти ведмедя…

Через деякий час молодий мисливець потрапив до лікарні. Досвідчений про те дізнався і пішов його провідати.

– Що з тобою сталося? – запитує.