Читати книгу - "Повернення до зірок"

Ще одна, ледь помітна група аборигенів рухалася далеко у тому ж напрямку.

— Отже, там дійсно місто, — сказав Шорр Кан. — І космодром, — Він задумався, — Безсумнівно, Нарат Тейн зараз збирає своїх прихильників. Мені здається, на планеті ось-ось з’являться кораблі бунтівних графів. А ці кали біжать їх зустрічати.

Ґордон відчув, як усередині все боляче стислося.

— Навіщо він їх збирає?

— Для нападу, який готується вже давно — спокійно пояснив Шорр Кан. — Напад графів Зовнішнього Космосу і орди Нарат Тейна на Фомальгаут.

Ґордон скочив, вчепився Шорр Кану у горло і струснув його.

— Напад на Фомальгаут?! Ви знали про це і мовчали?

Обличчя Шорр Кана залишилося незворушним. Голос теж, хоча йому і було важко говорити.

— Будьте розсудливі, Джоне. Хіба була у нас після втечі з Аарау хоч хвилинка для спокійної розмови? Він дивився прямо, не відводячи очей, і Ґордон відпустив його, хоча і через силу. Джона мучили відчай і почуття провини. Не можна було залишати Фомальгаут і принцесу Ліанну.

Починаючи з пастки, яку їм підстроїв Нарат Тейн, Ґордон усвідомлював, наскільки велика небезпека. І все-таки залишив Ліанну. Згадалися їх зустрічі, отруєні гіркотою нерозуміння, згадалися закиди Ліанни. Зовсім не заради неї, як вона вважала, перенісся він через безодні простору і часу, а виключно заради небезпечних пригод. Ніби їх не було на Землі XX століття.

Ці закиди розгнівали його, і він її залишив.

— І коли вони нападуть? — Запитав він тремтячим голосом.

Краєм ока він бачив, як Хелл Беррел говорить щось, розмахуючи руками, але вся його увага була поглинена відповіддю Шорр Кана. Той знизав плечима.

— Як тільки їх розрізнені сили зберуться разом. Що ж до точної дати… Сін Крівер не ознайомлювали мене з усіма подробицями плану. Точно знаю одне: супроводжувати важкі транспорти, які будуть перевозити всі ці негуманоїдні полчища, повинні єгері графів.

Стиснувши кулаки, Ґордон постарався заспокоїтися.

— Яка ж роль відводилася Х’харнам? Ви говорили, що у всій зоні Межі їх всього декілька. Шорр Кан похитав головою.

— Нічого не знаю. Сін Крівер вважав за краще не розповідати про свої стосунки з Х’харнами. Він говорив мені тільки те, що вважав за потрібне сказати. Безсумнівно, на дві третини це була брехня, — Помовчавши трохи, він продовжив дуже серйозним тоном: — Я особисто схиляюся до гіпотези, що Х’харни мабть намір використати Сін Крівера і його союзників для витягування каштанів з вогню. Знову зробивши паузу, Шорр Кан подивився на товаришів з сумною посмішкою:

— Власне, саме тому я і втік з вами з Аару. Адже для цих чудовиськ немає нічого простішого, ніж вгадувати наші думки і наміри. Робиться це абсолютно непомітно, жодного захисту не існує. У будь-який момент вони могли з’ясувати, що у мене є власні плани, які далеко не в усьому збігалися з планами Сін Крівера.

— А ви не пробували коли-небудь грати чесно? — Запитав Хелл Беррел.

— Так, і досить часто. І взагалі, я ніколи нікого без потреби не обманював.

Хелл плюнув з гримасою огиди. Втім, Ґордон недослухався до цієї розмови. Стиснувши кулаки, він походжав взад- вперед. Очі його були широко відкриті, але він нічого не бачив.

— Потрібно повернутися на Фомальгаут, — сказав нарешті він, — І якнайшвидше.

— Цікаво, яким це чином? — Запитав Шорр Кан. — Здогадуюся, що у вас на думці. Викрасти один з кораблів, які ось-ось прибудуть, і утікти звідси. Послухайте, друже, будьте розсудливі!

— Шорр Кан — найбільший негідник з усіх, кого я знаю, — промовив Хелл Беррел. — Але зараз він має рацію. Кожен корабель буде оточений натовпом цих крилатих чудовиськ.

— Так, — підтвердив Ґордон, — Але це нічого не змінює. Корабель нам необхідний. Отже, ми зобов’язані його роздобути.

Після довгої хвилини Шорр Кан сказав:

— У нас є один шанс…

І замовк. Ґордон і Хелл Беррел затамували подих, побоюючись злякати привид надії. Шорр Кан покусував губи, занурившись у роздуми. Вони терпляче чекали. Нарешті зважившись, він подивився на Ґордона:

— Припустимо, нам це вдалося. Ми отримали корабель і повернулися на Фомальгаут. Я трохи знаю принцесу Ліанну. Вона повісить мене відразу ж після посадки.

— Я зроблю все, щоб цього не сталося, — сказав Ґордон.

Сказано це було не дуже переконливо, і Шорр Кан це відчув.

— Але що ви можете гарантувати? І взагалі, як можна гарантувати, що якщо не вона, то ще хтось такого не зробить?

Ґордон розумів, що у їхньому становищі брехня недопустима.

— Нічого гарантувати я не можу. Але думаю, впливу у мене досить, щоб вас врятувати. Я майже впевнений. Хоча, звичайно, ви своїми вчинками заслужили найгіршу кару.

— Ваше «майже» не дуже обнадіює, — зазначив Шорр Кан. — Однак… — Він подивився на Ґордона, і той зрозумів, що колишній диктатор ще раз зважує подумки всі «за» та «проти», — Так, іншого виходу немає. Дайте слово честі, що ви зробите все можливе.

— Добре. Якщо ви допоможете нам дістатися до Фомальгаута, я докладу всіх зусиль. Шорр Кан розмірковував ще хвилину.

— Домовилися. Якби у мене в минулому не було можливості переконатися, що ви дотримуєтеся безглуздого звичая тримати слово, я б, ясна річ, сумнівався. Але я вам вірю.

Хелл Беррел хотів щось сказати, але закашлявся від обурення, і Ґордон випередив його:

— То що будемо робити?

В очах Шорр Кана майнула лукава іскорка.

— Є лише один спосіб вибратися звідси: в одному з кораблів бунтівних графів, які з’являться за загонами Каллів.

— Але ви щойно стверджували, що захопити корабель неможливо…

— Так, — посміхнувся Шорр Кан. —