Читати книгу - "Пастка на людей та інші тенета, капкани, омани, а також трохи жартів і вигадок, Роберт Шеклі"

— Гадки не маю, — розвів руками Арнольд.

— Ну, так я й знав.

На вечерю цього разу Конфігуратор приготував цілком пристойний ростбіф, на десерт був яблучний пиріг по-конфігураторському та гострий сир. Настрій приятелів після вечері значно покращав.

— Заміна, — мовив нарешті Грегор, викуривши сигару від Конфігуратора, — ось що нам доведеться спробувати. Ми можемо використовувати для пластин не лише сплав 342. Є багато матеріалів, які можуть витримати космічну подорож.

Конфігуратора не вдалося спокусити виготовленням пластини з заліза або феросплавів. Приятелі попросили в машини й отримали бронзову пластину. Далі вона відмовилася виготовляти пластини з міді чи олова, зате погодилася на створення алюмінієвої, кадмієвої, платинової, золотої та срібної пластин. Вольфрамова була винятковою рідкістю, тож Арнольда зацікавило, як машина взагалі змогла її вилити з цього металу. На плутоній Грегор наклав вето, і, таким чином, були використані майже всі придатні метали. Арнольдові сяйнула ідея: зробити одну пластину з надміцної кераміки. Останню пластину виготовили з чистого цинку.

Звичайно, благородні метали мають властивість плавитися за високої температури, але за належного охолодження вони могли б якось протриматися до Землі. Загалом, приятелі цієї ночі добре попрацювали, а наостанок випили по келиху чудового, ледь маслянистого сухого хересу.

Наступного дня вони закріпили пластини й оглянули свою роботу. Задня частина корабля нагадувала ковдру з клаптиків.

— Непогано, як на мене, — сказав Арнольд.

— Сподіваюся, все це якось протримається до Землі, — зітхнув Грегор. — Тепер перейдемо до деталей пристрою керування напрямком руху.

Але виявилося, що цю проблему вирішити не так легко. Вийшли з ладу чотири однакові деталі — крихкі пристрої високої точності, виготовлені зі скла та дротів. Жодна заміна у цьому випадку була неможлива.

Машина без затримки виготовила першу деталь. Але на цьому все й скінчилося. Приятелі почувалися огидно.

— Маєш якісь ідеї? — звернувся Грегор до Арнольда.

— Давай поки що пообідаємо.

Вони вирішили, що тепер непогано смакував би салат з омарів, тож замовили його. Конфігуратор хвильку погудів, але нічого не видав.

— А зараз що йому не так? — розгубився Грегор.

— От цього я й боявся, — зітхнув Арнольд.

— Чого ти боявся? Адже раніше ми не просили омара.

— Омара — ні, — сказав Арнольд. — Але ми замовляли креветки. І те, й інше належить до ракоподібних. Швидше за все, Конфігуратор розрізняє класи об'єктів.

— Тоді ліпше відкриймо якісь консерви, — вирішив Грегор.

Арнольд знічено посміхнувся.

— Ну, — пробурмотів він, — коли я купив Конфі-гуратора, гадав, що нам більше не доведеться дбати про їжу, і…

— Консервів немає?

— Та нема…

Вони повернулися до машини й замовили по черзі лосося, форелі, тунця — все марно. Тоді спробували попросити смаженої свинини, баранячу ногу, телятини. Нічого не вийшло.

— Мабуть, наш ростбіф минулого вечора представляв усі можливі страви із м'яса ссавців, — сказав Арнольд. — Цікаво. Можемо розробити теорію класифікації…

— Вмираючи з голоду, — пробурчав Грегор. Він замовив смажену курку, і Конфігуратор приготував її без жодних вагань.

— Еврика! — вигукнув Арнольд.

— От дідько! — похопився Грегор. — Треба було попросити індичку.

Дощ і далі заливав Деннет, туман стелився строкатою латаною кормою космічного корабля. Арнольд узявся до якихось складних розрахунків на логарифмічній лінійці. Грегор допив сухий херес, без жодного успіху спробував замовити ящик віскі й почав розкладати пасьянс.

Вони скромно повечеряли залишками курятини. По вечері Арнольд завершив свої розрахунки.

— Це має спрацювати, — виголосив він.

— Що саме?

— Принцип задоволення, — Арнольд підвівся й почав ходити каютою. — Ця машина має майже людські риси. Звичайно, вона здатна й навчатися. Сподіваюся, ми зможемо навчити її отримувати задоволення від багаторазового виготовлення однієї і тієї самої речі. А саме — потрібних нам деталей.

— Що ж, спробуймо, — погодився Грегор.

До пізнього вечора вони розмовляли з машиною. Арнольд переконував її в тому, що від повторення можна отримати величезну насолоду. Грегор розповідав про глибоке естетичне задоволення віл виробництва такої високохудожньої речі, як деталь пристрою керування напрямком, особливо якщо його виготовити кілька разів, і кожна деталь буде точною і досконалою копією іншої. Арнольд створював ліричні пісні про гострі відчуття, творчий трепет у процесі виготовлення безлічі однакових предметів. Знову й знову ті самі деталі, виготовлені з того самого матеріалу, що з'являються з однаковою швидкістю. Найвищий екстаз! Грегор розвивав красиву філософську концепцію, яка, на його думку, цілком відповідала своєрідним здібностям машини. Концепція полягала у тому, що повторення (на противагу простому створенню) наближає до стану ентропії, а це і є досконалість.

Клацання та спалахи лампочок свідчили про те, що Конфігуратор слухає. І коли настав звичайний для Деннета вологий блідий світанок, Арнольд натиснув кнопку і дав команду виготовити деталь для пристрою керування.

Машина вагалася. Індикатори невпевнено мерехтіли, тривав процес прийняття рішення. Кожен спалах свідчив про невизначеність.

У машині ще раз щось клацнуло. Панель відійшла. Вони побачили ще один примірник потрібної деталі!

— Ура! — закричав Грегор і ляснув Арнольда по спині. Він швидко знову повторив наказ. Але цього разу Конфігуратор гучно й виразно загудів і нічого не видав.

Грегор спробував ще раз. Але не дочекався від машини жодної реакції. Вона більше нічого не виготовляла.

— Що знову не так? — дратувався Грегор.

— Усе зрозуміло, — сумно сказав Арнольд. — Вона вирішила спробувати повторитися, аби перевірити, чи справді це їй сподобається. Спробувала і вирішила, що ні — не подобається.

— Машина, яка не любить повторюватися! — застогнав Грегор. — Це просто не по-людському!

— Та навпаки, — розпачливо мовив Арнольд, — аж надто по-людському.

Час було вечеряти, й приятелям довелося вигадувати продукти, які Конфігуратор міг погодитися створити для них. Без проблем отримали овочеву страву, але вона здалася не надто поживною. Машина виготовила хлібину, пиріг давати відмовилася.

Молочного їх теж позбавили, мабуть, тому, що вже одного разу був сир. Нарешті, по годині спроб і помилок, Конфігуратор видав їм фунт китового стейка, очевидно, засумнівавшись, до якої категорії слід відносити кита.

Грегор повернувся до роботи з наміром збудити радість повторення в рецепторах машини. Постійне гудіння і хаотичні спалахи лампочок свідчили, що Конфігуратор досі слухає.

Арнольд, озброєний посібниками, розробляв власний план дій.

За кілька годин він підскочив з переможним вигуком.

— Я знав, що знайду його!

Грегор обернувся до нього:

— Що саме?

—