Читати книгу - "Житія Святих - Квітень, Данило Туптало"

крови і, стомившись, ледве з великою силою змогли його вигнати. Про те довідавшись, той же Симеон блаженний сказав: "Повірте мені, діти, що вепр той знаменує єпископа, який має бути тут з допусту Божого. Він матиме свинську вдачу і життя". І збулося те швидко. Коли-бо настав на царство вищезгаданий Лев Вірменин, коли підняв гоніння на Церкву Божу і скликав до Царгорода багатьох єпископів, зваблюючи їх на свою іконоборну єресь, тоді й преподобного отця нашого Георгія, Митилинського митрополита, прикликано — хоробрим воїном Христовим виявився. Коли багато погоджувалося зі злочестям царевим, він щедрою премудрістю осоромив царя і лжепатріярха Теодота, прозваного Каситер, й инших з ними єретиків, і зробив так, що деякі з них пізнали свою звабу. Цар же і лжепатріярх, викриття від нього не стерпівши, вигнали його до Херсонесу, а замість нього єретика якогось Лезвійському острову в Митилинський град митрополитом поставили, який, подібно до вепра, що з лугу вийшов, спустошив і збезчестив виноград Христовий, ікони святі топчучи й бентежачи по-звірячому словесних овець. А святий Георгій, у вигнанні инші дні життя свого проживши, багато чудес зробив, благодаттю Христовою. Коли надійшов час його переставлення, засіяла на небі пресвітла зоря, кончини його блаженної провісниця, що й на Лезвійському острові видно її було, і після неї в Ми тилині вівці словесні пізнали відхід до Господа пастиря їхнього — Георгія святого. Його ж бо життя світлом для світу було добрими ділами, його блаженну кончину світлою Бог прославив зорею і після кончини чудесні джерела зцілення з мощів його виточив на прославу угодника свого.

Знати годиться, що два були святі Георгії — митрополити Митилинські на острові Лезвії. Перший — той, про якого сказано, у вигнанні за царювання Лева Вірменина постраждав, було ж те в рік буття світу 6324-ий, втілення ж Бога Слова — 816-ий. А другий — після нього, роками пізніший, брат вищезгаданого Симеона Прозорливого. Цей другий Георгій ставлений був у пресвітерство від першого Георгія-митрополита в рік буття світу 6290-ий, втілення ж Божого 782-ий, за царювання Константина та Ірини. А на престол після того зійшов за царювання Михаїла Балби, чи Недорікуватого, який, воцарившись, дав свободу правовірним. Вигнав цього другого святого Георгія за правовір'я Теосріл, цар іконоборний, а по смерти цього царя блаженна цариця Теодора зі святішим Методієм, патріярхом Царгородським, утвердивши православ'я, повернула з вигнання на престол цього другого Георгія у рік буття світу 6350-ий, втілення ж Божого 842-ий. І прожив богоугодно, прийняв кончину на престолі своєму в мирі.

У той самий день страждання святого мученика Каліопія

Теоклія — одна жінка в Пергії Памфилійській, благочестива й богобоязлива — зі всім домом своїм давала милостині великі і чесне провадила життя. Вона була пошлюблена мужеві чесному, який сенаторського і патриціянського роду був, багато років не народжувала дітей, бо була неплідна. Тоді нескоро зачала, випросивши в Бога розрішення непліддя свого ревними молитвами. І коли носила в лоні зачате, муж її помер, залишивши її в багатстві великому. Вона ж, народивши сина, нарекла ім'я йому Каліопій і виховувала його в поученні книжному, намагаючись навчити його добре страху Божого і всілякої премудрости Божественного Писання. У часи ж ті перемагало кумирослужіння, й істина була покрита брехнею, і більше людей поклонялося і приносило жертви нечистим ідолам. А святий Каліопій віддавався весь час молитвам і посту. Коли ж сповіщено було судді про святого юнака, що християнином є, блаженна Теоклія, мати, давши синові своєму золота досить, і одягу, і прислужників, відпустила його в кораблі в инший край, щоб уникнув він нечестивого суду. І відплив блаженний Каліопій в Помпеопол Киликійський. Там бачив, як нечестивий ігемон Максим жертви, лики ж і танці на честь нечистих своїх кумирів учиняв. Святий юнак дивувався і спитав деяких: "Яка причина такого вашого ликування?" Вони ж сказали йому: "Свято нині богів наших, прийди й ти приєднайся до бенкету нашого". Він же відповів їм: "Я — християнин і постом святкую для Христа мого. І не є добре, щоб в уста, які Христа славлять, увійшли нечисті жертви богів нечестивих". Дійшло ж те до вух Максима-ігемона, і сповнився ігемон гніву, звелів святого юнака схопити і поставити перед судом його. І спитав його: "Як називаєшся?" Відповів святий: "Християнином я є, називаюся Каліопій". Ігемон сказав: "Уся земля нині бенкетує з нагоди божеського празника, лише ти один у звабі перебуваєш, не хочучи з нами святкувати". Сказав Каліопій святий: "Ви є ті, що у звабі й пітьмі ходите, бо покинули Бога живого, Творця Неба і землі, який словом все створив, і поклоняєтеся дереву бездушному й утлому камінню, ділу рук нечестивих". Ігемон сказав: "Юність твоя сміливим тебе робить і муки немалі тобі випрошує. Скажи-бо нам, з якого ти краю і якого роду". Відповів святий: "З Пергії Памфилійської, роду сенаторського і патриціянського, але найпочесніше для мене є те, що я християнин". Сказав ігемон: "Чи маєш батьків?" Відповів святий: "Матір маю, батько ж мій давно вже помер". Ігемон сказав: "Клянуся великим сонцем і всіма богами, що, коли поклонишся богам, дам тобі за жінку свою єдину доньку". Відповів святий: "Якщо б я хотів женитися, міг би взяти за жінку доньку твою і ввести в маєток матері своєї. Але знай, що обіцяв я Христові, Богові своєму, який за образом своїм створив мене, зберегти тлінне це тіло у дівстві чистому й непорочно представити праведному Його суду. Ти-бо роби, що хочеш, я ж є християнином". Сказав ігемон: "Злісний нечестивче, чи думаєш, що такими своїми словами на лють мене зрушиш, щоб я швидше тебе убив? Але знай, що довго тебе мучити буду, шматуючи на частини твоє тіло, решту ж передам вогню на спалення". Відповів святий: "Наскільки довше продовжиш мені муки, настільки світліший сплететься мені вінець у Христа за страждання моє. Говорить-бо Писання: "Ніхто ж не вінчається, якщо незаконно буде мучений". Сказав ігемон до слуг: "Простягніть його і шелигами олов'яними роздробіть йому всі кості". Коли битий був Каліопій святий, говорив: "Дякую Тобі, Христе, що сподобив мене муку терпіти задля слави імени святого Твого". Сказав йому ігемон: "Принеси жертву богам, щоб побачити батьківщину свою і не втратити маєтків своїх, бачиш, як гірко тебе мучать". Відповів святий: "Бачу насолоду майбутнього спокою, який Христос мені обіцяв, і мук не відчуваю. Хоч і в чужому нині краю, проте знаю, що Господня земля і кінці її. Але і тут бачу матір свою і батьківщину свою. Мати-бо