BooksUkraine.com » Любовні романи » Вибухова парочка, Аріна Вільде 📚 - Українською

Читати книгу - "Вибухова парочка, Аріна Вільде"

79
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Вибухова парочка" автора Аріна Вільде. Жанр книги: Любовні романи / Сучасний любовний роман. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 92
Перейти на сторінку:
Глава 18

Хоч в якомусь-то столітті хтось почув мої молитви.  Надійка з бухглтерії таки була у нашій команді і коли пролунав свисток судді, разом з усіма рвонула по смузі перешкод.  Ну, як раванула, плелася позаду всіх.  З задишкою і кряхтінням, але головне - з правильним бойовим настроєм!  Ой, вибачте, там ще Олександра Сергіївна з команди суперників десь бігла, намагаючись довести, що вік — це не головне. 

- Наше слабке місце - Надійка, - говорю на ходу, підлаштовуючись під ритм Царьова.  - Стінку вона сама ніяк не перетне, тому разом з Юрою затримайтеся і підсадіть її.

- Що?  Так вона розчавить мене!  - ми синхронно підстрибуємо, долаючи чергову перешкоду, дихаємо в унісон і не дивимося один на одного.

- Це командне змагання, не має значення хто прибіжить першим, важливо, щоб всі члени команди досягли фінішу раніше суперників.

Я повзу всередині тунелю і відчуваю, як рука Кіра накриває мою попку.  Прискорюю темп, роблячи вигляд, що нічого не помітила і виповзаю на світло.  Ну, нічого, я ще пригадую тобі це.  І не тільки за сьогодні. 

- Якщо Надійка наше слабке місце, то какого біса її взяли в команду?

- Не знала що ти такий, Царьов!

- Який?

Я не відповіла, бо попереду був рів.   вчепившись в край каната, відштовхнулася ногами від землі і перелетіла через болото.  Не стала чекати Кіра, відразу ж помчала далі.  Впала під колючий дріт і разом з іншими учасниками швидко почала повзти під нти, забруднивши одяг в пилу.

Біля стінки я все ж зупинилася, щоб проконтролювати, що Кирило не втече, кинувши Надійку напризволяще.  Білий одяг хлопця давно нагадує ганчірку для підлоги, якою пройшлися по всіх поверхах заводу і забули випрати. Його лице теж брудне, по скронях стікають крапельки поту, але цього гада, здається, ніщо не зіпсує.  Все так само гарний та сексуальний.

- Що, подобаюся?  - він задер край поло, витираючи ним мокре обличчя і демонструючи ідеальний прес. 

- Ні, я просто міркую впораєшся ти поодинці з Надійкою, тому що Юра звалив.

Кір безпорадно озирається назад, сумним поглядом проводжаючи тих, хто без зволікань кидався до високої дерев'яної конструкції.

- Слухай, а вона точно витримає нашого бухгалтера?  Переживаю як би нам з тобою не довелося потім самим звіти тікати.

- Царьов, не будь ідіотом, туди зараз одночасно в деруться шість чоловік.

Ми мовчимо.  Стоїмо поруч, вдивляємося вдалеч і мовчимо.  Час від часу я кидаю короткі погляди на нього і кожен раз, коли натикаюся на сильні чоловічі руки, згадую про те, що він творив зі мною у ванній.

- О, ні, - голос Кіра не дає моїм думкам зайти надто далеко і я дивлюся в ту сторону, куди він вказує.

Схоже, Надю спіткала невдача з канатом.Вона  з ніг до голови в болоті.  Сіра маса стікає з її одягу і волосся.  Я розумію що вона на межі.  Видихлася.  А попереду всього дві перешкоди і достанців в двісті метрів.  Надя хрипить, ледве переставляє ноги, а у Кирила, побачивши її блідне обличча.

- Може, вона просто обійде "стінку"?

- Тоді нам не зарахують.

- Не можу, більше не можу, - хрипить дівчина, згинаючись навпіл.

- Так, Надя, - мій голос звучить суворо і я сподіваюся, що зможу повернути їй бойовий дух.  - Ти ж хочеш утерти ніс цьому своєму інженеру?

- Так, - ледь чутно видихає вона, все ще не докінця відновивши дихання. 

—  Я не чую, голосніше!

— Так!

— Ти ж хочеш довести йому що теж чогось варта?  Що вахтерка Свєта в кілька разів гірше тебе?

— Але вона важить всього сімдесят шість ...

— Без різниці скільки вона важить!  Ти хочеш чи ні?

 — Хочу.

— Тоді піднімай свій зад, і лізь на "стінку", а твій шеф підстрахує тебе.  Тому що сьогодні ти будеш королевою і наплювати, що твоє обличчя вимазане в багнюці!

— Ти хотіла сказати - в лайні, - відгукується Царьов, але я пропускаю його слова повз вуха.

—Ти зрозуміла мене?  - здається, я занадто голосно кричу.

— Так!  - очі Наді загоряються і я бачу, що вона готова поборотися не тільки за сьогоднішню перемогу, а й за самого чоловіка.

— Тоді ворушися, тому що Олександра Сергіївна вже виблискує на горизонті сволю рожевої маєчкою.

— Та ти природжений оратор!  Чорт, навіть я надихнувся!

 - Ха-ха, - нагнано сміюся я, кривляючись з Кіра.

Надя підходить до стінки, але забратися на неї вдається не з першого разу.  І навіть не з другого.  Царьов намагається підсадити її, матюкається, кряхти ТБ.  Болото з одягу дівчини давно перекочувало на нього, навіть його ноги якимось чином стали брудними.

— Чорт, Левандовська, сьогодні ввечері ти маєш зробити мені відмінний масаж.

— Можу дати візитку хорошого салону.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 28 29 30 ... 92
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибухова парочка, Аріна Вільде», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вибухова парочка, Аріна Вільде"