Читати книгу - "Дев’ять життів Крістофера Чанта"

— Але правильні слова викликають труднощі, — казав Доктор Сімонсон Флавіану. 

— Я знаю, що статистика оманлива, — говорив молодший чоловік поруч із Крістофером. — Але мій останній зразок удвічі перевищує законний ліміт для отруйних мастей. Ви повинні просто екстраполювати, щоб побачити, скільки приносить банда. 

— Після цього стерилізована вогнем настоянка мусить бути проведена через золото, — виголосив Доктор Сімонсон, а інший голос перебив його слова: 

— Ця витяжка з магічних грибів точно походить із Низки Десять, але я думав, що поставлена нами пастка перекрила цей канал реалізації. 

Тим часом Доктор Сімонсон додав: 

— Якщо ви хочете добитися успіху без міді, вийде набагато складніше. 

Голос Панни Розалі пробився крізь його пояснення аж з іншого кінця столу: 

— Але, Ґабріелю, вони ж дійсно вирізали цілісіньке плем’я русалок! Я знаю, що є частина відповідальності й наших відьмаків через їхню готовність віддати пів царства за органи русалок, але Мару справді потрібно зупинити! 

Сухий голос Ґабріеля відповів здаля: 

— Цю частину операції було закрито. Зброя, що походить із Низки Один, нині є найбільшою складністю. 

— Моя порада — почати з пентакля й вогню, — гудів голос Доктора Сімонсона. — Звісно, використовуючи простіші форми слів, щоб запустити процес, але… 

Крістофер сидів мовчки, думаючи, що якби він став наступним Крестомансі, то заборонив би людям говорити про роботу під час їди. Взагалі. Він був щасливий, коли йому дозволили встати з-за столу й піти. Але коли пішов, єдине, що лишалося робити, — тинятися довкола, відчуваючи всі замовляння цього місця, що свербіли йому, як комарині укуси. 

Були замовляння в англійському парку, щоб стримати бур’яни й заохотити дощових черв’яків, замовляння для підтримання здоров’я гігантських кедрів на моріжку, а ще замовляння навколо всього парку, щоб відвадити непроханих гостей. Крістофер подумав, що міг би зламати цей набір досить легко і просто втекти геть, але чутливість, яку він засвоїв від Доктора Поусона, показала йому, що зламане бар’єрне замовляння запустить тривожні дзвіночки у вартівні, на воротах і, можливо, по цілому Замку також. 

Замок складався зі старої похмурої частини з круглими баштами і новішої, які поєднали в химерне ціле. Але була ще одна додаткова частина Замку, яка стояла окремо в саду, з вигляду ще старіша, настільки старовинна, що на її зруйнованих стінах росли дерева. 

Звісно, Крістофер хотів дослідити цю частину будівлі, але на ній було сильне замовляння відвернення, через яке він опинявся то за нею, то збоку від неї — щоразу, коли намагався потрапити всередину. 

Тож він здався і почалапав всередину Замку, де замовляння, замість свербіти, чавили його, мов тягар. Замовляння Замку він ненавидів понад усе. Вони не давали поводитися так сердито, як він почувався. Вони робили все тупим і приглушеним. Щоб виразити свою ненависть, Крістофер усе більше і більше вдавався до мовчазної зневаги. Коли люди говорили до нього і він мусив відповідати, він відповідав так в’їдливо, як лише вмів. 

Це не допомагало йому ладнати з Флавіаном Темплом. Флавіан належав до старанних наставників. У звичайний час він би сподобався Крістоферові, хай Флавіан і затягував свої комірці надто туго і зі шкіри пнувся, щоб до нього поштиво зверталися та належно шанували, як і решту людей Ґабріеля де Вітта. 

Але Крістофер ненавидів Флавіана за те, що той був одним із них — і скоро він зрозумів, що Флавіан зовсім не має почуття гумору. 

— Ви не помітите жарту, навіть якщо він сяде вам на кінчик носа, правда? — запитав Крістофер на другий ранок перебування у Замку. А ранки завжди були присвячені магічній теорії чи магічній практиці. 

— О, навіть не знаю, — сказав Флавіан. — Минулого тижня дещо в «Панчі» змусило мене усміхнутися. Тепер повертаймося до того, про що ми говорили — як багато світів, на вашу думку, складають Споріднені Світи? 

— Дванадцять, — сказав Крістофер, адже пам’ятав, що Такрой іноді називав Всюдинки Спорідненими Світами. 

— Дуже добре! — сказав Флавіан. — Хоча насправді їх набагато більше, адже кожен зі світів — це плеяда світів, які ми називаємо Низками. Єдиний, який насправді один, а не низка — це Одинадцятий, але не завдавайте собі з ним клопоту. Усі світи, напевне, почалися з одного, а потім щось сталося в доісторичні часи, що могло закінчитися двома взаємовиключними способами. Скажімо, частина світу вибухнула. Чи не вибухнула. Дві речі не можуть існувати водночас в одному світі, тож світ став двома світами, сусідніми, але розмежованими, один містив цю частину світу, а інший — ні. І так далі, поки їх стало дванадцять. 

Крістофер слухав це з певною цікавістю, адже він завжди розмірковував над тим, як утворилися Всюдинки. 

— А Низки утворилися так само? — запитав він. 

— Насправді так, — сказав Флавіан, явно вважаючи Крістофера добрим учнем. — Візьміть Низку Сім, яка є Гірською Низкою. В доісторичні часи земна кора мала згинатися набагато частіше, ніж тепер. Або Низка П’ять, де всі землі стали островами, кожен не більший за Францію. І так само щодо кожної Низки, але плин історії в кожному світі відрізнявся. Саме історія створила відмінності. Найпростіший приклад — наша Низка, Дванадцята, де наш світ, який ми звемо Світ А, обернений до магії, що нормально для більшості світів. Але наступний світ — Світ Б, відколовся в чотирнадцятому столітті і повернувся до науки й машин. Світ за ним — Світ В, відколовся в часи Римської імперії і лишився розділений на великі імперії. І так тривало до дев’яти разів. Зазвичай їх дев’ять у кожній Низці. 

— Але чому їх рахують задом наперед? — спитав Крістофер. 

— Бо ми вважаємо, що Перший — це початковий світ для усіх дванадцяти, — сказав Флавіан. — В усякому разі, це великі маги Першого відкрили інші світи, і вони їх пронумерували. 

Це пояснення було набагато краще, ніж Такроєве. Крістофер почувався вдячним Флавіанові. Тож коли Флавіан спитав: «Тож що, на вашу думку, змушує нас називати ці дванадцять Спорідненими Світами?» — Крістофер відчував, що мусить відповісти. 

— Усі вони говорять однією мовою, — сказав він. 

— Дуже добре! — сказав Флавіан. Його бліде обличчя порожевіло від здивування і задоволення. — Ви справді добрий учень! 

— О, я абсолютно геніальний, — гірко сказав Крістофер. 

На жаль, коли Флавін повернувся до практичної магії наступного полудня, Крістофер був яким завгодно, тільки не геніальним. З Доктором Поусоном він призвичаївся до замовлянь, які справді щось робили. Але з Флавіаном він повертався до дрібної елементарної магії — такої, яку виконував у школі. Вона винуджувала Крістофера смертельно. Він позіхав і випускав речі, а ще, зазвичай, напускав на себе особливий відсутній вигляд так, щоб Флавіан не помітив, що він робить, він виконував замовляння, пропускаючи половину кроків. 

— Ой ні, — тривожно сказав Флавіан, помітивши щось не те. — Це магія чародіїв. Ми почнемо її за кілька тижнів. Але спершу ви маєте засвоїти базове відьмівське ремесло. Для вас найважливіше знати, чи відьма або відьмак не зловживають ремеслом, коли ви станете наступним Крестомансі. 

Що за біда з Флавіаном. Він завжди каже: «Коли ви станете наступним Крестомансі». Крістофер відчув шалений гнів. 

— Хіба Ґабріель де Вітт планує скоро померти? — спитав він. 

— Я так не думаю. В нього лишилося ще вісім життів, — сказав Флавіан. — А чому ви питаєте? 

— Це тільки