Читати книгу - "Магія призначення, Мiла Морес"

- Я нічого не робила спеціально, - говорю тихо, а всередині все холодіє від його тону, страх вигризає в мені живі клітини.

- Вони грають на наших почуттях. Ми надто багато відкрили там, у пабі, - Калеан глянув на брата і сестру по черзі, але замість смутку на його обличчі застигла ненависть упереміш із зневагою.

- Ні, Калеане! – мене покидають сили від хвилювання, говорю тихо, але впевнено.

- Не спиш, кажеш, із блондином? – зловтішна усмішка в зверненому до мене обличчі, злісні вогні в очах. - Від тебе весь день за версту тхне сексом. Я думав, ти сама граєшся... Але тепер розумію, що ти не така наївна. Про що ти ще мені збрехала?

- Я не брехала, - говорю з болем, сльози застилають очі.

- Про те, що ти – кішка, наприклад?

- Ні.

- Ти все це придумала, почувши про валеріану.

- Ні, мою рись звати Сайра, - у кожному моєму слові чуються схлипування, але присутніх це не чіпає. Переді мною стоять три судді, і в лиці кожного проступає розчарування.

- Ти розумна, граєш переконливо, - темні очі різко відірвалися від мене. - Аліто, ти знаєш де вона живе, відправь додому. Я розберуся з нею згодом.

- Калеане, - роблю ще одну спробу, навіть іду йому назустріч, але він відходить, ніби від чогось мерзенного.

- Додому, я сказав! – у закритому приміщенні ніби гримнув грім.

Аліта змахнула у моєму напрямку рукою, і я зрозуміла, що вже зникаю з кабінету. Останнє почуте було сказано Калеаном:

- Ваші призначені теж підробки, я в цьому певен. Вони відволікають нашу увагу від вежі.