Читати книгу - "Поцілунок під забороною, Ясміна Лав"

— От коли тебе трахнуть, а потім викинуть на смітник, ти ще згадаєш мої слова, — фиркає Монастирський, і я чую, як у нього щось гримить.

— Навіть якщо й так, то це моє життя, і я буду робити з ним те, що захочу, — вимовляю тихо та скидаю виклик. А потім одразу вимикаю телефон.

Дивлюся обережно на Павла, який з усмішкою дивиться у свій мобільний. Він не такий, яким хоче виставити його Роман. Монастирський, як завжди, принизити мене вирішив, тому й сказав усе це. Повертаюся за столик і повільно опускаюся в крісло.

— Усе гаразд? — питає Паша, відставляючи телефон.

— Так. Мама хвилюється.

Хлопець усміхається та дивиться в мої очі такими невинним поглядом, що всередині стає тепло.

— Ходімо? — питає Павло.

— Куди?

— У нас запланована прогулянка. А потім я доставлю тебе додому.

Усміхаюся та киваю хлопцеві.

Прогулянка виявляється недовгою. Ми їдемо на набережну, проходимо кілька метрів, як біля нас зупинився хлопець на велосипеді. Він вручає мені три великі, прозорі повітряні кульки, всередині яких знаходяться м'які сердечка, а поверх сяють малесенькі вогники.

Це сюрприз від Павла, як я зрозуміла по усмішці хлопця.

Пройшовши ще хвилин десять, Паша торкається моєї руки та переплітає наші пальці. Це приємно.

Ніхто ніколи не робив для мене чогось подібного, та й хлопця у мене не було до цього.

Але таку чудову прогулянку перервав дощ, який раптово почався з маленьких краплинок і швидко переріс у холодну, гидку зливу. Довелося швидко бігти до машини та засісти в теплому салоні.

— Додому? — питаю, стираючи шарфом воду зі свого волосся.

— Мабуть, у нас немає іншого виходу, — сумно видихає Павло. Чомусь мені стає так соромно. Він же старався, а я наче тікаю...

— Я б також ще погуляла...

— Тоді поїхали в одне місце, — перебиває мене хлопець.

— Яке місце? — питаю обережно.

— Не переживай, тобі сподобається.

Хочу відмовитися, якесь в мене погане передчуття, але потім згадую слова Романа і вирішую, що доведу йому, як він помиляється.

— Поїхали, — вимовляю впевнено.

І Павло з усмішкою заводить двигун...