Читати книгу - "Пастка для некромантки, Агата Задорожна"

 – Який ти розумний. Ти думаєш, я не спробувала цього відразу ж? Тільки ось коли гільдія дає тобі завдаток, ти фактично потрапляєш у боргове рабство. Потім потрібно купувати у неї талісманів і артефактів на такі суми, що тобі і не снилися. І половина з цих талісманів – це те, що тобі ніколи, за жодних обставин не знадобиться на кладовищі. 

Айза пам’ятала цей перелік талісманів так добре, наче все ще тримала його прямо у руках. Це був справжнісінький мотлох – той, що десятиліттями лежить на складах і насправді нікому не потрібен. І той, на який вона мала би віддавати гроші ще довгі десятиліття по тому, як віддасть борги.

 – То ти вирішила відмовитися від їхньої допомоги? – запитав Тесей, піднімаючи одну брову. 

 – Ні, – різко відізвалася Айза. – Це мені відмовили, тільки-но я спробувала посперечатися про їхні  умови. Цей гидкий нотаріус випхав мене на вулицю, як паршивого собаку. 

 – То ти… маєш образу на гільдію? 

Ха. Звісно, Айза мала образу на гільдію. На цю купу набундючених багатіїв, яким було чхати на людей – лиш би понапихати кишені золотом потугіше. 

 – Це не тільки особисте. Проблема справді існує – просто тобі з висоти всіх грошей твоєї родини ніколи не доводилося з нею стикатися. 

Тесей відхилився від неї у подиві. 

 – З чого ти взяла, що я багатий? Я працюю некромантом у міському управлінні, якщо ти забула. 

Айза ледве стримала сміх. Звісно, це все, що він помітив у всьому її монолозі.

 – Так, від великих грошей і розуму такого не роблять. Але якщо ти і намагаєшся це приховати, то вдається тобі кепсько. Поглянь на свій плащ – дай вгадаю, ґудзики з щирого срібла? І захисні руни під кожним рукавом і на швах – це немало коштує. Про зачакловані черевики я взагалі мовчу. І не треба розбиратися в тканинах, щоб помітити, що твій одяг пошитий із кращої, ніж у будь-кого тут. 

Тесей наче новим поглядом оглянув усе своє вбрання і навіть постукав кілька разів носками черевиків по землі. 

 – Невже це так помітно? 

 – Ти виглядаєш як столичний щиголь з голови до п’ят. І поводишся відповідно, – Айза спробувала всім своїм голосом передати, що це жодного разу не комплімент.  

 – Ну пробач вже, що я не виріс серед свиней. 

 – Я виросла серед свиней. 

 Вони знову замовкли, не знаючи, що й сказати один одному. Чомусь кожного разу, коли вони говорили, ця розмова неодмінно перетворювалася на якусь суперечку. 

Тесей піднявся першим. 

 – Пора повертатися, – сказав він і простягнув руку Айзі. 

 – Так, мабуть. А то ще подумають, що ми тут… милуємося один з одним. 

Вона прийняла протягнуту долоню і теж піднялася на ноги. Від нічного повітря вона чомусь взагалі не протверезіла – інакше чому все ніяк не могла відірвати погляду від Тесеєвого лиця?

 – Тобі так неприємна ця думка? – наполовину насмішливо проказав Тесей. – Щоб ти знала, багато столичних панянок відкусили би свій лікоть, щоб мати таку можливість, яка зараз є в тебе. 

 – Співчуваю їм, – Айза розтягнула губи у майже щирій усмішці і першою посунула до дверей.