Читати книгу - "Альманах видів, Kira Night"

Ми кілька хвилин сиділи мовчки і чекали на подальші вказівки Віктора. Він нервово ходив по залі про щось думаючи і раптом зупинився, уважно подивився на мене і з іскорками в очах запитав:

А що ти зробила Лорі, що вона віддала тобі свою найкращу броню? Броню? - Здивовано запитала я і подивилася на своє вбрання. На вигляд звичайна легка напівпрозора тканина. Кіра, Кіра… Усьому тебе вчити… Як твій живіт? – спитав Віктор.

Я помацала живіт у місці удару. Синця не було, та й біль минув, це було дивно.

Ось бачиш. Мій удар зламав би тобі ребра, якби не костюм. - продовжив Віктор, посміхаючись. - Це броня Джаганнатхі, яку роблять виключно для Лори. Вона б просто так з нею не розлучилася. Що ти зробила? Добре попросила .. - тихо сказала я, розуміючи що і справді не продешевила. Кірррррра! – загарчав Віктор. Ми з нею домовились. - коротко відповіла я і подивилася йому у вічі. - Розкажу все після ланчу. - я блиснула на нього очима і встала, поки не впевнена в тому, чи все я йому розповідатиму.

Віктор ривком опинився біля мене і, схопивши за горло, притис до стіни.

Я тебе нікуди не відпущу доки не відповіси. Якщо буде потрібно - сидітимеш у цьому підвалі ще тисячу років! Відпусти! - здавлено прохрипіла я. Говорррррри! - прогарчав Віктор мені в обличчя, а його пазурі встромилися мені в шию.

Від болю я відкрила свідомість і завдала удару по свідомості Віктора, від чого той захрипів і впав на підлогу відкашлюючись. На мить я побачила вогонь, батьків, дідуся з бабусею та ще одну молоду дівчину, яку не бачила раніше. З носа знову пішла кров, все ж таки пов'язувати свідомості звичайного зверненого або людини - це не те саме, що свідомість Чистого. Відпустивши Віктора я впала на коліна важко дихаючи. До мене підлетів Джейк і, притримуючи за плечі, витер мені кров хусткою.

Що ти… Як…? - спитав Віктор, підводячись з підлоги. Ти питав про що ми домовилися… - важко дихаючи, сказала я. - Я дам їм усі відповіді на їхні запитання, а вони навчать мене користуватися моєю силою... і подарують гарний костюм.. - засміялася я. Кров зупинилася, і я, тримаючись за стіну, встала і подивилася на Віктора, а в моїх очах грав червоний, зелений, жовтий та синій вогонь, переливаючись різними кольорами.