Читати книгу - "Конституція України. Науково-практичний коментар"

Саме за таким порядком відбулося призначення чотирьох суддів Конституційного Суду України (замість чотирьох суддів, що подали у відставку) X позачерговим з’їздом суддів України, що відбувся 16 вересня 2010 р.

Порядок призначення суддів Конституційного Суду України Президентом України регулювався ст. 6 Закону. Проте вона виключена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України» від 7 жовтня 2010 р. № 2592—VI. Отже, порядок призначення суддів Конституційного Суду України Президентом України нині регулюється положеннями Конституції України.

Питання призначення суддів конституційних судів у країнах Європи вирішуються по-різному. Зокрема, згідно з Конституцією Угорщини члени Конституційного суду призначаються Державними зборами за пропозицією номінаційної комісії, до складу якої входять представники партійних фракцій, а для призначення кандидата на посаду члена суду необхідна підтримка не менш як двох третин від складу Державних зборів. За Конституцією Польщі членів Конституційного Трибуналу призначає Сейм.

Відповідно до Конституції Туреччини весь склад Конституційного суду (одинадцять постійних членів і чотири заступники) призначає Президент республіки: двох основних суддів і двох заступників із членів Вищого апеляційного суду, двох основних суддів і одного заступника з членів Державної ради і по одному судді з членів Вищого військового апеляційного суду, Вищого військового адміністративного суду і Рахункової палати. У кожному випадку Президент республіки вибирає серед трьох кандидатур, висунутих на пленарному засіданні відповідного суду. Президент також призначає одного суддю зі складу трьох кандидатів, висунутих Радою вищої освіти з числа викладацького складу вищих навчальних закладів — членів Ради, і трьох суддів та одного заступника з числа вищих адміністративних посадових осіб і юристів.

Згідно з Конституцією Чехії всіх суддів Конституційного суду призначає Президент республіки за згодою Сенату, а згідно з Конституцією Словаччини всіх суддів призначає Президент республіки за пропозицією Національної ради (при цьому Національна рада пропонує вдвічі більшу кількість кандидатів, ніж необхідно призначити).

Особа, яка відповідає вимогам, передбаченим частиною третьою ст. 148 Конституції України, набуває статусу судді Конституційного Суду України з моменту її призначення на цю посаду Президентом України, Верховною Радою України, з’їздом суддів України, тобто з дати прийняття ними відповідно указу, постанови чи рішення. Це означає, що та або інша особа наділяється повноваженнями судді Конституційного Суду України за фактом її призначення на посаду.

Але вступ на посаду судді Конституційного Суду України обумовлений, згідно зі ст. 17 Закону, обов’язком складення ним присяги судді Конституційного Суду України на засіданні Верховної Ради України, яке проводиться за участю Президента України, а також Прем’єр-міністра України, Голови Верховного Суду України або осіб, які виконують їх повноваження.

Зі змісту зазначеної статті випливає, що саме складення суддею Конституційного Суду України присяги відкриває йому можливість для реалізації повноважень судді, визначених Конституцією України і Законом. Отже, складення суддею присяги судді Конституційного Суду України, текст якої встановлений частиною другою статті 17 Закону, за своїм внутрішнім змістом є юридичним фактом, що породжує зазначені правові наслідки.

Необхідно підкреслити, що Закон передбачає обов’язок суб’єктів призначення суддів Конституційного Суду України у разі звільнення з посади судді, який ними призначався, призначити іншу особу на цю посаду. Строк для призначення у такому випадку судді Конституційного Суду України Верховною Радою України Законом не визначений (до внесення змін Законом України від 7 жовтня 2010 року № 2592—IV до Закону цю процедуру необхідно було здійснити протягом місяця). З’їзд суддів України призначає іншу особу на посаду судді Конституційного Суду України у тримісячний строк.

У нетривалій історії єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні були випадки, коли через певні обставини суб’єкти призначення суддів Конституційного Суду України цих строків не дотримувалися, що призводило до тимчасової і навіть довготривалої недієздатності Конституційного Суду України, тобто невиконання ним закріплених у Конституції України завдань, функцій і повноважень. Стурбованість із цього приводу висловлювала свого часу Європейська Комісія Ради Європи «За демократію через право« (Венеціанська Комісія) і пропонувала забезпечити безперервність роботи Конституційного Суду України шляхом залишення судді на посаді до призначення нового судді.

Встановлення Конституцією України строку перебування суддів Конституційного Суду України на посаді дев’ять років без права призначення повторно, з одного боку, є важливою гарантією їх незалежності, з другого — елементом політичної доцільності. Такий строк перебування на посаді судді властивий для багатьох органів конституційної юрисдикції Європи. Разом з тим є строки десять років і більше (Грузія, Німеччина) і п’ять — сім років (Боснія і Герцеговина, Казахстан, Молдова, Словаччина). Заборона призначати суддю конституційного суду на новий термін передбачена законодавством Албанії, Болгарії, Румунії, Словенії, Франції. За Федеральним конституційним законом Російської Федерації, прийнятим 21 липня 1994 р., суддя Конституційного Суду призначався на посаду на дванадцять років, після внесення до нього змін законом від 8 лютого 2001 р. — на п’ятнадцять років, а після внесення до нього змін законом від 5 квітня 2005 р. перебування судді Конституційного Суду Російської Федерації не обмежене певним строком і обмежується лише граничним віком перебування на посаді судді, що становить сімдесят років.

У розділі XII «Конституційний Суд України» Конституції України не встановлений граничний вік перебування на посаді судді Конституційного Суду України. Такий вік передбачений п. 2 частини п’ятої ст. 126 Конституції України, а також п. 2 частини першої ст. 23 Закону і становить шістдесят п’ять років.

Граничний вік перебування на посаді судді конституційного суду передбачений законодавством Угорщини, Вірменії, Киргизії (70 років), Молдови, Туреччини (65 років). У той же час для суддів Конституційного суду Хорватії за відповідним законом не існує вікових рамок — ні для зайняття посади, ні для виходу на пенсію.

Необхідно зауважити, що окремі науковці порушують питання про встановлення законом права судді Конституційного Суду України після закінчення повноважень повернутися (за умови, якщо він не досяг граничного віку) на посаду, яку він обіймав до призначення суддею Конституційного Суду України, або на рівнозначну посаду.

Проте практика засвідчує, що судді Конституційного Суду України, повноваження яких були припинені із закінченням строку призначення і які не досягли граничного віку, з одного боку, є суддями у відставці, на яких поширюється відповідно до Закону соціальне і побутове забезпечення суддів Конституційного Суду України, а з другого — більшість із них, маючи значний досвід у галузі юриспруденції і конституційного судочинства, успішно працюють на посадах науково-педагогічних та наукових працівників.

Вимоги до виборів Голови Конституційного Суду України, визначені частиною п’ятою коментованої статті, деталізуються у