Читати книгу - "Невідома планета 2, Олександр Кваченко"

Немов у відповідь на мої думки з темряви долинув цокіт кігтів по камінцях, як на базі, що закінчилася несподівано дивними звуками, на кшталт скрекотання. А звідкись здалеку долинули звуки у відповідь.

— Ось гади, наздоганяють. – доводилося поспішати.

Поки зіб'ються разом, поки зберуться великі ящірки, мине деякий час. Я перевірив заряд акумулятора скафандра та кількість голок в голкометі, подумав – і перезарядив його. Якщо пролізуть чи оточать, можна буде відбиватися якийсь час. Може, навіть приб'ю велику ящірку, якщо пощастить влучно попасти.

До потрібного мені підйому дістався вже в оточенні п'яти штук. Ящірки, миготіли в далечині смутно помітними при світлі зірок силуетами. Але поки що не нападали. Я, у свою чергу, вже пристрелив пару нахабних про всяк випадок.

Дістався до скелі якось непомітно та раптово. Піднявшись на перший виступ сів, зняв рюкзак і притулився до скелі спиною, дозволив собі перепочити та віддихатися. Шурхіт і скрекотання наближалися. Але мені тимчасово було не до дрібних тварин, що бігали біля скелі, з ними можна було просто розібратися. Тому що на вершині пагорба, який я минув зовсім недавно, з'явилася група великих тварин.

Дуже схоже, що я трохи невірно оцінив можливості тварин і швидкість, з якою вони за мною бігли, а також їхню потребу в псі кристалах. Тепер треба мчати з усіх ніг у рятівну печеру. Внизу, піді мною пролунав тихий скрекіт, і я, скинув найближчий валун вниз, там пролунав гуркіт і писк і знову стрекотіння. Прилад нічного бачення скафандра показав згуртовану внизу гори зграю. Вони збиралися дряпатися на верх. Великі тварюки підбиралися ближче до скелі, і я переліз вище до іншого валуна, ну зараз я вас зустріну, уперся ногами в камінь, намагаючись його розхитати. Раз, два, він піддавався погано, три, ну зсувайся, але потім трохи пішов і обвалився вниз, викликавши обвал.

Здійнявся пил, і з-під моїх ніг поповзла земля і камінь до низу, ледве втримався, вже іншим скрекотанням озвалися знизу тварюки і їх накрила лавина каменю. Минув час, віднесло нічним вітром пилюку і переді мною відкрилася картина апокаліпсиса.

— Отримали тварюки. — промимрив я, гарячково розмірковуючи йти на гору чи добити.

Дістав голкомет і клинок і з мстивою усмішкою поліз у низ, де зібралося найбільше придавлених великих ящірок. На жаль, дрібні постраждалі не всі, тварюки лише порснули в різні боки, а кілька великих поранених ящірок атакували пару разів псі та відійшли якомога далі.

Добив поранених, вирізав шматок м'яса про запас й кристали, а потім поліз знову на скелю, в печеру, захопив дорогою рюкзак озирнувся з висоти. Прилад нічного бачення показував одинаків зграї, що стоять то тут, то там, втратили ентузіазм тварюки. Знайте як до мене лізти.

— Сволоти. - в останні дні мій лексикон не відрізнявся різноманітністю.

Ось і виходить, що ящірки стережуть мене до ранку, а потім знову полізуть коли зберуться в зграю. Потрібно відходити до річки. Поставлю на горі палицю з ганчіркою і стрілку намалюю, буде Теху орієнтир де мене шукатиме, якщо він сюди дістанеться.

Стоячи вже на горі біля печери, моє серце сильно билося після підйому, і я зрозумів, що мені потрібно якнайшвидше уникнути погоні. Ящірки були невтомні, і якби вони мене спіймали десь в лісі, то, напевно, там би я від них не втік. Ці істоти були небезпечні, спонукані первісними інстинктами, і з ними не було жодних роздумів. Я почекав трохи, сподіваючись на якийсь знак того, що робити далі, але темрява довкола мене тільки густішала. Єдиним звуком був тихий шелест трави на вітри, який теж не заспокоював мої нерви. Мої рефлекси були в стані підвищеної готовності, вишукуючи будь-який рух або звук, які могли б сигналізувати про наближення ящірок.

Коли перший місяць почав підійматися над горизонтом, то він осяяв ландшафт примарним блідим світлом. Хоча це світло мало стати довгоочікуваним полегшенням від темряви, але воно тільки погіршило ситуацію. Дивне освітлення створювало розпливчасті, мінливі тіні, які бентежили мій зір і заважали зосередитися на якійсь одній області, перемикнувся на нічне бачення, тут краще помітно ситуацію навколо. Дістався до печери розпалив вогонь і почав смажити добуте м'ясо.

Попри страшне світло та оманливі тіні за порогом печери, я розумів, що не можу дозволити собі довго залишатися на одному місці. Мені потрібно було знайти спосіб перехитрити ящірок і уникнути їх переслідування з ранку. Рухатися обережно, але й швидко, пробиратися кам'янистою місцевістю, стежачи за будь-якими ознаками наближення ящірок і використовувати місцевих хижаків - коренів у своїх інтересах, наскільки зможу. Моєю метою було знайти безпечний маршрут до річки, який відвів би небезпечних істот з мого сліду – думав я колись їв. Поставив примітивну розтяжку на вході до печери та включив сенсори скафандра й подався на бічну. А поки спати, завтра потрібно буде багато сил.

Вранці прокинувся, як тільки почало підійматися сонце, визирнув із печери. Ящірок не було помітно, але внизу на місці загибелі вчорашніх хтось копошився, треба йти, схил став не крутий і на нього згодом і великі заберуться ящірки.

Зібрався, перекусив залишками м'яса і вирушив у ліс, з ранку полювати краще, йти далеко, а там тільки коріння на рівнині.

Інтерлюдія.

Кіт обережно висунувся з канави, вивчаючи знайдених істот. Він помітив їх ще з лісу, вивчаючи майбутню здобич на галявині. Коли дві невідомі тварини опинилися зовсім поруч і він зібрався нападати, раптом зверху пролунали звуки. Піднявши очі, кіт побачив двох великих птахів — вони не мали пір'я, а натомість вони були вкриті чимось на зразок матової луски, і крила були перетинчастими. Вони велично опускалися на галявину. Біля поверхні планети один раптово відштовхнув іншого, і кинулися на тварин, за якими спостерігав кіт, а ті кинулися в різні боки. Ображений птах на мить повис у повітрі, розгублено погойдуючись, а потім, мабуть, побачив інше місце для полювання, полетів туди, попередньо гнівно крикнувши в повітря. Кіт стежив за маневрами, відкривши рота від захоплення. Він, як і всі його представники, був дуже допитливий. Забувши про вивчення, він видозмінився, мімікрував під навколишню поверхню і поповз до істоти, що сіла на галявині. З іншого боку галявини долинули якісь звуки – ляск, шипіння, але згодом все швидко стихло. Кіт вирішив не жертвувати маскуванням заради можливості висунутися з трави та подивитися, що ж там відбувається. Схвильовано сопучи, він поповз у густій зелені, доки не знайшов канаву з водою.