Читати книгу - "Заборонені почуття , Rexana Keys"

Під час поїздки я намагалася зосередитися на розмові, але думки  не відпускали.                              
                                                                                              
— Мамо, а як ти уявляєш наше життя тут? — запитала я, сподіваючись отримати хоч якусь впевненість.                                                                   
                                                                                              
— Я уявляю, що ти будеш щасливою, — відповіла вона, усміхаючись. — Тут багато можливостей. Я хочу, щоб ти відчувала себе комфортно.                
                                                                                               
— І що, я просо зайду в будинок , і що далі ?— Я злегка скептично підняла брови. — Це ж не фільм, де все так легко.                                                                
                                                                                             
— Ні, це не фільм, але пам’ятай, що всі навколо тебе переживають те ж саме. Усі, повторюся  всі намагаються знайти щось для покращення свого життя.                                                                                  
                                                                                             
— Тобто мені просто потрібно бути відкритою? — повторила я.                                                                      
                                                                                              
— Так, спробуй. Я впевнена що у тебе все вийде .

Ми проїжджали повз яскраві вулиці, наповнені життям. У когось з вікна лунала музика, а на площі грали діти. Мені стало трохи легше на душі, коли я побачила, як місцеві спілкуються, сміються.                                                                            

— Мамо , я трохи нервую. Я не знаю чи зможу знайти спільну мову з Девідом, так я житиму в нього в будинку але не з власного бажання і , не знаю як мені поводитися з ним. Чи не вважаєш ти що це перебір ?                                                                         


—  Ніка ти про що ? Ти моя донька і Девід дуже чекає на твій приїзд, думаю ви поладнаєте, тим паче свого часу я знайшла спільну мову з його сином, тож будь певна все буде добре.
 

Я кивнула, розмірковуючи над її словами. Можливо, це дійсно може допомогти мені адаптуватися до нового життя. 

Коли ми нарешті доїхали до будинку, я відчула, як серце знову затрепетало. Це місце ще не стало моїм, але я знала, що в наступні дні потрібно буде знайти в собі сили, щоб зробити цей крок.

Вийшовши з машини я оглянулася. Перед моїми очима височів справжній палац. Великий будинок , фонтан перед ним велике подвір'я обставлене статуями. Від цієї краси в мене затамувало погляд. Знаю що в Девіда дуже хороший смак по словах мами , але щоб настільки. Я стояла і оглядалася. Раптом двері відчинилися .

-Анно, люба нарешті . Я вже зачекався. -Девід повільно підійшов і поцілував маму. Потім він перевів свій погляд на мене і посміхнувся.

--Ніко, радий тебе бачити . Як доїхали ?-спитав він .

-Все добре -відповіла мама , а я продовжувала стояти .

-Ходімо в будинок , вам потрібно відпочити. -сказав чоловік і обнявши маму попрямували до дверей.Я повільно попрямувала за ними . Увійшовши в будинок в мене почали бігати очі . Простора вітальня , з неймовірним дизайном так і манила увійти в неї і розглянути всю цю красу. 

- Ніко , ходімо я покажу тобі твою кімнату -промовила мама і ми тут же почали підійматися сходами . Будинок був просто неймовірний . Білі стіни які були прикрашені різною ліпниною, золоті вставки, картини від яких так і мерехтіло в очах.Все було таким вишуканим але й водночас не занадто.Піднявшись сходами  на третій поверх ми увійшли в простору кімнату. 

-Сподіваюсь тобі подобається ?- промовив Девід.

-Так , дуже дякую. 

-Ми з твоєю мамою дуже раді це чути. Ходімо ми все тобі покажемо. Увійшовши вглиб кімнати ми попрямували до якихось дверей. Відчинивши їх я побачила велику , ні не так, просто величезнк гардеробну кімнату, повністю заповнену речами .

-Сподіваюсь тобі подобається , я дуже старалася щоб тобі сподобалось.-з любов'ю промовила мама . Я продовжувала стояти в повному шоці. Через деякий час я зрозуміла , що я довго мовчу і потрібно що небудь сказати.

-Так , звісно. Дуже дякую мамо , дякую Девіде.- Я справді була дуже вдячна, адже не могла б навіть подумати , що мене так зустрінуть.

-Відпочинь люба , а завтра ми тобі покажемо будинок.

Мама з Девідом пішла, а я нарешті роздивилась кімнату. Біла велика кімната з великим вікном до землі з якого був неймовірний вигляд. Посередині кімнати стояло велике ліжко . Біля нього невелика тумба.  Також в кімнаті був просто величезний туалетний столик  повністю заповнений косметикою. Біля вікна стояло велике крісло кокон і я вже подумки лежала в нім.Загалом кімната була дуже милою , вона мені дуже сподобалася. Кинувши речі я вирішила прийняти ванну і лягти відпочивати.Виконавши всі процедури я вляглася в ліжко і взяла до рук телефон. Вирішила спочатку зателефонувати Владу і розповісти про свої враження. Дивно він не відповідає. Вирішила написати йому , але не дочекавшись відповіді заснула .Прокинулася я близько обіду. Вчорашній пізній приїзд неабияк витряс з мене усі сили . Лежачи на дивані тягнуся до телефону і одразу ж розчаровуюся. Влад ... Він не переглянув мої повідомлення. Вирішую подзвонити йому і у відповідь -тиша. Починаю нервувати, але ж одразу беру себе в руки. Ще трохи лежу і прямую у ванну кімнату. Вмившись , розчесавшись і привівши себе в порядок йду назад в кімнату. Потрібно одягнутися. Виваливши свою валізу на підлогу я схопила чорний комбінезон і перевдягнуламь. Подивившись на себе в дзеркало я вирішила спуститися вниз. Знаю , що пізно і в будинку напевно нікого немає , адже всі працюють я прямую на кухню . Там мене привітно зустрічає мила жіночка років сорока.