Читати книгу - "Яничари, Кулик Степан"

— Вже робиться, Ваша Величність. Але, наважусь зауважити, що чутливість цих приладів не така висока, як хотілося б. І якщо принца одягнуть у щільний одяг, не кажучи вже про легкий скафандр або звичайний водолазний костюм, датчики не спрацюють. У подібній апаратурі ніколи не було потреби, я маю на увазі такої потужності. Тому, на відстані їх можна обдурити, лише забруднивши верхній одяг чужою кров'ю…

— Тоді як же ти берешся стверджувати, що Алекс-Сандра не провели крізь термінал космопорту?

— Справа в тому, Ваша Величність, що на пропускних коридорах Космофлоту, окрім електронних датчиків, працюють люди і добре навчені тварини, натреновані реагувати саме на всілякі дивацтва. І повірте, жоден «плавець» чи «лицар» не пройде без персонального огляду службу безпеки, якими б документами він у них перед носом не розмахував. Хоч і за вашим особистим підписом.

— Переконав... — не надто весело посміхнувся Імператор на незграбну спробу метра пожартувати. — Значить, треба терміново готувати кадри, яких зараз бракує, і відповідну техніку. Щоб не пізніше ніж через місяць на кожному перехресті стояв навчений постовий із детектором крові в руках! До речі, голограмами та фото принца, сподіваюся, ви зможете забезпечити всі служби?

— На жаль, Ваша Величність, — зітхнув метр Нік-кита, — ось у цьому якраз криється друге «але». Я майже впевнений, що принцу вже змінили зовнішність. І звичайний візуальний огляд нічого не дасть.

— Згоден. Про це ми не подумали. Бідний хлопчик. Скільки йому всього довелося пережити.

— Але й це ще не найгірше, — опустив погляд голова безпеки.

— Ти сьогодні прямо фонтануєш «приємними» новинами! — насупився імператор. — Що там ще вигадали твої «розумники»?

— Це лише припущення, але якщо ворог настільки хитрий, як ми вважаємо, боюся, принца недаремно викрали саме тепер.

— Та не тягни ти вола за яйця, Ніку! Що за ідіотська манера? Говори все як є! Не бійся, сьогодні ми не маємо наміру нікого страчувати!

— Через місяць їхній високості має виповнитись п'ятнадцять…

— Ну і що? — нерозумно перепитав Олекс-сандр III.

— Вік, коли Корпус імперських яничарів набирає рекрутів… — здригнувшись, прошепотів приголомшено Кір-рил. — Ти думаєш?..

— Де найпростіше сховати хлопця зі зміненою зовнішністю та стертою пам'яттю? — приречено знизав плечима керівник СЗВІБ. — Серед сотень таких самих підлітків, як і він сам.

— Так, на жаль, Ніку, ти маєш рацію… — кивнув головою дубль-охоронець. — Надійнішого місця, ніж Оджак* (*тур., — вогнище. Назва корпусу яничарів) — і вигадати неможливо. Все одно, що рибу у ставок вкинути.