Читати книгу - "Кайла і Бог Осірис 2, Natalia Volodymirivna"

Зупинившись біля місця вибуху, Кайла раптом побачила праворуч зарослі чагарниками двері. Пройшовши вперед, дівчина наступила на підйом у землі і двері раптом несподівано відчинилися, впускаючи непроханих гостей до себе всередину. Помахавши рукою Дар'ї, Кайла тим показала, що можна йти. Дівчина зрозуміла її жест і підійшла ближче. Увійшовши всередину, як двері відразу за дівчатами зачинилися. Втративши освітлення в кімнаті стало ледве видно. Витягнувши ліхтарі, напарниці висвітлили з їх допомогою приміщення. Підійшовши до столу, Вайс помітила на ньому срібну монету 80-х років. До такого часу їй добре вдалося зберегтися і не втратити свого колишнього вигляду. 

- Візьму я її собі на згадку, - поклавши собі в рюкзак, дівчина підійшла до Дарії. 

- І як ми звідси виберемося? - Запитала зі злістю на обличчі дівчина. 

- Потрібно оглянути кімнату, може знайдеться річ, якою вдасться відчинити двері. У кімнаті не знайшлося нічого корисного. Тож шансів було мало. А може, й достатньо. Внизу під дверима проходило невелике сонячне світло. 

- Допоможи мені її підняти? - Раптом вимовила за спиною Кайли дівчина, яка чекала вже біля дверей. Підійшовши до неї, дівчата разом просунули між щілини пальці та підняли її. Поки Дар'я, тримаючи двері руками на вазі, Кайла швидко пролізла під нею. Потім схопивши її руками, притримала, щоб Дар'я так само змогла пролізти. 

*** 

Знову опинившись на свіжому повітрі, дівчата побачили вантажівок, що їхали прямо на них з великою швидкістю. Втекти від них було неможливо, але можна було розбігтися в різні боки, адже попереду був обрив. Якщо вони вчасно не встигнуть загальмувати, то впадуть униз. Зробивши все за планом, дівчата практично добігши до урвища, зупинилися з різних боків. Вантажівки, як і передбачалося раніше, не змогли вчасно зупинитися і полетіли вниз. Підійшовши до урвища, дівчата глянули вниз. Ось тільки не було відомо, чи зміг врятуватися Хасан. Хоча згадавши момент із вибухом, все може бути. 

- Добре, що пронесло! - Сівши на траві, сказала Маєр.

 - Знаєш я рада, що ми з тобою знову проходимо цей шлях разом... 

– Я також дуже рада, – заклавши руки собі за спиною відповіла дівчина.