Читати книгу - "Фундація та Імперія"

сином свого батька і уродженцем цієї країни. Все почалося понад сорок років тому, невдовзі після великої різанини, коли мій батько був вигнанцем у лісах на півдні, а я – стрільцем в особистому флоті намісника. Це, до речі, той самий намісник, який наказав вчинити цю різанину, а згодом помер такою страхітливою смертю.

Барр похмуро усміхнувся і продовжив:

– Мій батько був патрицієм Імперії та сенатором Сивенни. Його звали Онум Барр.

Ріос нетерпляче втрутився:

– Я дуже добре знаю обставини його вигнання. Можете не вдаватися у подробиці.

Сивеннець проігнорував його слова і продовжив:

– Під час вигнання до нього прийшов мандрівник, купець із краю Галактики. Це був молодий чоловік, який говорив із дивним акцентом, нічого не знав про недавню історію Імперії і мав власне силове поле.

– Власне силове поле? – пильно глянув на нього Ріос. – Ви говорите дивовижні речі. Наскільки потужним має бути генератор, щоб він міг ущільнити поле до розмірів однієї людини? О Велика Галактико, та невже він возив із собою п’ятдесят тисяч міріатонн ядерного палива у маленькому візочку?

Барр тихо сказав:

– Це і є один із тих чарівників, про яких ви чуєте поголоси, історії та міфи. Цю славу нелегко заслужити. У нього не було із собою жодного генератора, який можна було би побачити, але й найважча зброя, яку ви здатні тримати в руках, не пробила би це поле.

– Оце вся історія? То, може, ці чарівники постали з пустих балачок старого діда, виснаженого хворобами та засланням?

– Розповіді про чарівників поширювалися ще до мого батька, сер. А докази існують серйозні. Залишивши батька, цей купець, якого люди звуть чарівником, відвідав техніка у місті, дорогу до якого йому показав мій батько, і там залишив генератор того самого силового поля. Цей генератор батько забрав собі, коли повернувся з вигнання після страти кривавого намісника. Знадобилося багато часу, щоб його знайти… Цей генератор висить на стіні позаду вас, сер. Він не працює. Він працював лише перші два дні; але якщо ви глянете на нього, то зрозумієте, що ніхто в Імперії не проектував нічого подібного.

Бел Ріос простягнув руку до пояса з металевого ланцюга, що висів на вигнутій стіні. Коли він торкнувся його і порушив крихітне силове поле, що тримало пояс на стіні, почувся тихий виляск. Увагу Ріоса привернув еліпсоїд на верхівці ланцюга. Він був завбільшки з волоський горіх.

– Це… – сказав Ріос.

– …Був генератор, – докинув Барр, – але був. Тепер ми вже не здогадаємося, як він працює. Субелектронне дослідження засвідчило, що він був злитий як один шматок металу. І навіть найретельнішого дослідження дифракційних схем недостатньо, щоб розрізнити окремі частини, що існували до злиття.

– Тоді ваш доказ – це самі порожні слова, що не мають жодного конкретного підтвердження.

Барр знизав плечима.

– Ви вимагали в мене інформацію, погрожуючи силою. Якщо ви вирішили поставитися до неї скептично, то що мені до цього? Ви хочете, щоб я нічого не розповідав?

– Кажіть далі! – гостро сказав генерал.

– Після смерті батька я продовжив його дослідження, а ще посприяло те, про що я згадував – Гарі Селдон знав про Сивенну.

– А хто такий Гарі Селдон?

– То був науковець за часів Імператора Далубена IV. Він був психоісториком – останнім і найвидатнішим із них усіх. Якось він навідався у Сивенну, коли вона була великим центром торгівлі і мала розвинуті мистецтво та науку.

– Гм, – кисло пробурмотів Ріос, – цікаво, чи є хоч одна занепала планета, де не розповідали б, що у старі часи тут було безмежне багатство?

– Я кажу про часи, які були два століття тому, коли Імператор ще правив навіть найвіддаленішими зірками. Коли Сивенна ще була внутрішнім світом, а не напівварварською прикордонною провінцією. У ті часи Селдон передбачив занепад Імперії і, зрештою, варваризацію всієї Галактики.

Ріос раптом засміявся.

– Що передбачив? Виходить, його передбачення неправдиві, шановний вчений. Гадаю, ви саме так себе називаєте. Та зараз Імперія є могутнішою, ніж тисячу років тому. Ваші старечі очі втомилися від похмурого кордону. Навідайтеся якось до внутрішніх світів, поцікавтеся, як вирує життя у центрі.

Старий понуро похитав головою.

– Зв’язки обриваються спочатку на околицях. Має минути певний час, перш ніж занепад досягне центру. А помітний, очевидний для всіх розпад настане приблизно через п’ятнадцять століть.

– Отже, цей Селдон передбачив, що в усій Галактиці запанує варварство, – добродушно сказав Ріос. – І що буде тоді, га?

– Тому він заснував дві Фундації на протилежних кінцях Галактики – Фундації з найкращих, наймолодших та найсильніших, щоб вони розмножувалися, зростали та розвивалися. Він ретельно обирав планети, де їх можна розмістити; так само, як і час та оточення. Все було влаштовано так, щоб у майбутньому за незмінними психоісторичними розрахунками відбулася їхня рання ізоляція від основного тіла Імперії і їхнє поступове перетворення на зародки Другої Галактичної Імперії, а неминучий період варварського міжцарів’я скоротився з тридцяти тисяч років лише до однієї тисячі.

– І звідки ви про все це довідалися? Схоже, ви знаєте все до найменших дрібниць.

– Не знаю й ніколи не знав, – стримано відповів патрицій. – Усе це, докладаючи чималих зусиль, по крихті зібрав мій батько і трохи доповнив я сам. Основа цієї історії дещо непереконлива і надбудова була вигадана, щоб заповнити величезні прогалини. Але я переконаний, що по суті все достеменно.

– Вас легко переконати.

– Хіба? На це пішло сорок років досліджень.

– Гм. Я міг би вирішити це питання за сорок днів. Справді, мені слід це зробити. Тільки інакшим чином.

– І як ви це зробите?

– Дуже просто. Стану мандрівником, знайду цю Фундацію, про яку ви кажете, і побачу її на власні очі. Кажете, що їх дві?

– Записи свідчать про дві. Знайдені докази підтверджують існування лише однієї, що цілком зрозуміло, бо друга перебуває на іншому кінці довгої осі Галактики.

– Ну що ж, відвідаємо найближчу. – Генерал підвівся, поправляючи ремінь.

– Ви знаєте, куди летіти? – спитав Барр.

– Орієнтовно. У записах колишнього намісника, того, якого ви успішно вбили, є підозрілі розповіді про далеких варварів. Насправді він видав одну зі своїх дочок заміж за варварського принца. Я розшукаю шлях.

Він простягнув руку.

– Дякую вам за гостинність.

Дуцем Барр торкнувся його руки самими пальцями і церемонно вклонився.

– Ваш візит був для мене великою честю.

– Що ж стосується інформації, яку ви мені дали, – продовжив Бел Ріос, – я поміркую, як вам віддячити, коли повернуся…

Дуцем Барр покірно провів гостя до дверей і тихо сказав услід наземній автівці, що вже рушила:

– Якщо повернетеся…

2. Чарівники

ФУНДАЦІЯ – …Через сорок років після розширення на