Читати книгу - "Альтернативні пригоди Буратіно, Дмитро Терко"

Покінчивши з оглядом, Тіно звернувся до наймодавці:

- Кімната мене влаштовує, а як щодо інших місць?

- Наліво по коридору, до перших дверей на протилежному боці. Там суміщений санвузол. Великий і зручний. З душовою кабінкою, бойлером, сушкою і всім іншим. Піди подивись, відповіла Тіла.

Тіно вийшов. "Так, треба обов'язково придбати ліхтарика. І не завадить повісити на стінах два-три нажимні "світлячки", що працюють на батарейках."

Закінчивши огляд він повернувся до кімнати.

- Згода, я винаймаю у вас це житло. Бажано на рік. То як з оплатою?

- Добре, згодна. Зараз платиш за весь строк наперед. Якщо захочеш кинути все раніше, мене це не обходить — на перерахунок не очікуй: хто зійшов на берег – той не в команді. Крапка. Зрозумів? Вирішуй зараз.

- Я вже вирішив, ствердно заявив наймач.

- Тоді з тебе — мальтійський золотий[1] року категоричним тоном мовила Тіла.

У відповідь хлопець поклав на стіл золоту монету в прозорому пластиковому чохлі.

Стара забралася на стілець, на якому ще донедавна спочивала лялька, дістала з кишеньки лупу, якою користуються годинникарі і ювеліри, одягла тоненькі рукавички, виклала монету на припасену бархатку,  і почала її прискіпливо роздивлятись з усіх боків. Це кумедне дійство тривало хвилин п'ять-сім. Під кінець вона склала все у зворотному порядку. Потім на диво лагідним, і як здалося Тіно, і молодим голосом мовила:

- Гарний хлопчик. Комірне, сніданок і вечеря, синку, входять в оплату. А де твої речі?

- Ось, і Тіно залихвацькі витягнув з нагрудної кишені зубну щітку, покрутивши нею у високо піднятій руці. Цей жест він запозичив в кіногероя серіалу "Джек Річер" – колишнього військового поліціанта з дещо дивним світосприйняттям.

- Гуморист, мовила Тіла. Що тепер? Будеш відпочивати?

- Ні, мені ще треба у деяких справах.

- Тоді пішли, я покажу як замикати хату. Вони вийшли з кімнати. Господиня кивнула хлопцю на старчачий ключ і наказала:

- Виймай. Дивись: не пошкодь його "крякозябру". Акуратно вставляй і не кидай де попало. Бережи, одним словом. Іншого не буде. Заміна неможлива. Цим ключем відмикаються ще і вхідні двері, двері ліфта і до під'їзду. Пам'ятай це, синку! Тепер давай, зачиняй.

Хлопчина з усією пересторогою ввів ключ у замкову щілину і повернув. Все пройшло гладко. Коли замок мелодійно клацнув, "привітавши" нового хазяїна, Тіно акуратно витягнув ключа. Вмить до цього темний коридор залився сяйвом. Глянувши на ключ, хлопець обомлів: він був золотим. Голос за спиною мовив:

- Так, синку: слово за слово, плата — за оплату, золото – до золота, честь – по честі.

[1] Золота колекційна монета номіналом 15 EUR емітована Банком Мальти у 2015 році, що містить 1.25 гр. золота.