Читати книгу - "Твори в п'яти томах. Том V"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ой, я бачу, що ви вже замінили, Петре Микитовичу! І коли ж ви встигли? Поставили саме таку, як була! Невже ви мали запасну?
Олд-Бой в думці роздратовано вилаявся. Але сказав цілком чемно, з почуттям власної гідності:
— Абсолютно випадково. Довелося трохи виправити, тільки й усього. Але, бачите, треба ще…
Люка не дала йому закінчити, ведучи далі тим самим збудженим, радісним тоном:
— Як це чудово, Петре Микитовичу! Тепер я певна, що все незабаром буде гаразд. З вашими руками, при вашому вмінні…
— Ну, ви перебільшуєте, — скромно зауважив Олд-Бой.
— Що ви? Аж ніяк! І коли я закінчу опромінення мого кролика, ви ж дозволите мені побути з вами, поки працюватимете на скерованому двобічному зв’язку? Це ж так цікаво, що я навіть відмовилась од Сашкової пропозиції. Бачите, він хотів, щоб ми сьогодні покаталися на човні. Ну, а я…
— Гм! — запитливо примружився Олд-Бой.
— А я відмовилася! Бо саме сьогодні у вас буде такий цікавий зв’язок, ви ж казали… правда?
— Та казав, — необережно погодився Олд-Бой.
Карі очі Люки на невловиму мить блиснули якимсь вогником — чи то дуже зацікавлено, чи насмішкувато, хто його знає? Але одразу згасли в простодушному, щирому погляді, коли вона сказала:
— От я й відмовилася, Петре Микитовичу. На човні можна покататися завжди, а от такий сеанс, як у вас… Але, знаєте, для цього мені неодмінно треба доопромінити мого кролика… якщо це буде можливо, певна річ. Звісно, я не знаю, чи ви полагодите генератора зараз… але коли б ви хотіли!
Що можна було відповісти на це, та ще під ласкавим поглядом тих карих очей?
Олд-Бой схилив голову до Люки й прошепотів:
— Знаєте, що? Здається, мені й справді пощастить раніше полагодити генератор… хоч я й не сподівався цього. Ось, погляньте!
Він повернув рубильник. Спалахнули газотрони випростувача. Засяяла блакитним світлом головна лампа генератора. Почулося знайоме шипіння з сухим потріскуванням. Генератор працював!
Люка сплеснула руками:
— Ой, як чудово! Отже, можна опромінити мого кролика? Милий Петре Микитовичу, як чудово! Зараз я принесу його, зараз!
— Але… стривайте, я ж не сказав, що зараз! Слухайте, Люко!
Проте Люки вже не було. Вона побігла по свого кролика.
Олд-Бой зітхнув:
— Чортова дівчина! Завжди обкрутить по-своєму… ну, гаразд, хай опромінить того нещасного кролика, а тоді вже я почну двобічний керований зв’язок. А що вона буде на цьому сеансі, то хай собі. Все-таки, вона уміє так лагідно дивитися, коли її цікавить щось… а може — хтось?.. Ой, старий, я думав, ти можеш бути соліднішим, а ти…
Знизавши плечима, він заходився збирати з мармурової дошки залишки розтопленої міді, що застигла там після невдалого експерименту Люки. Двері знову розчинилися: то, мабуть, поверталася з червонооким кроликом Люка. Не підводячи голови, Олд-Бой сказав:
— Тільки, знаєте, Люко, давайте швидше. Мені, поки не прочули наші товариші, треба сьогодні добре самому попрацювати з генератором. Давайте вже вашого кроля, зробимо все по секрету, щоб ніхто не знав, бо інакше… О! Звідки ти взявся?
Звівши очі, Олд-Бой побачив біля себе не Люку, а Сашка. Він тримав у руках чималий мішок з зерном і не менш щиро й відверто дивився на Олд-Боя, І стільки чистої невинності було в його погляді, що Олд-Бой навіть сплюнув:
— Чого тобі треба?
— Бач, мені здалося, що я чую шипіння генератора. І я зрозумів, що ти його полагодив. І як це в тебе виходить, що ти вмієш одразу розібратися в усьому, просто втямити не можу! Але це ж надзвичайно, що ти так швидко впорався. Ну, а оскільки за розкладом зараз мій час опромінювання, то я й приніс оцей мішок… сподіваючись попрацювати, — адже час не жде, Петре? Можна, правда?
Олд-Бой відкрив рота, щоб сказати про нетерплячість деяких агрономів, але Сашко випередив його:
— Ага, ага, звісно, можна, я й сам бачу. Генератор таки працює, отже, я почну, бо, мабуть, зараз прийде Люка. Ти ж на неї чекав?.. І навіть звертався до неї, коли я зайшов.
Олд-Бой плюнув ще раз:
— Та працюй уже, хай йому чорт!..
А коли Сашко розсипав зерно тонким шаром по столу під генератором, у дверях показалася Люка. Дивно, вона не принесла кролика… Більше того, вона звернулася просто до Сашка, наче не помічаючи Олд-Боя:
— Сашко, тільки ти не затримуйся. Після тебе мені треба ще опромінити кролика, бо інакше я не зможу їхати.
Олд-Бой зціпив зуби.
Сашко відповів, не одриваючись від роботи:
— Рівно п’ятнадцять хвилин, більше мені не треба. Потім твій кролик, а тоді вже буде Петрова черга… чи Богданова, не пам’ятаю. Та вони влаштуються самі. Отже, встигнемо без запізнення. А ти…
Далі Олд-Бой не слухав. Він поривчасто вийшов з лабораторії, обіцяючи собі надалі ніколи не піддаватись улесливим карим очам, що вміють так чудово дивитися і обтуманювати людей, як їм забажається.
— Оце попрацював на самоті, дайбл, тобто чорт лисий, — бурчав він. — Ну й дівчина… навколо пальця обвела — “дозвольте побути з вами, поки ви працюватимете на скерованому двобічному зв’язку? Це ж так цікаво, що я навіть од Сашкової пропозиції відмовилась”. А ти й розтав, дурню! Тьху! — виплюнув він недокурок сигарети, тільки тепер відчувши, що той уже припалює йому губи.
Він пройшов повз заглибленого в свої думки Богдана, що, напевно, обмірковував за звичкою якісь світові проблеми, сидячи в кріслі в кімнаті відпочинку.
— Ходімо, Богдане, — сказав Олд-Бой. — Вони вже встигли нас випередити.
— Хто? — підхопився Богдан. Чесна, справді простодушна людина, він і не підозрював, що Олд-Бой устиг полагодити генератор, а тим більше, що ним уже користуються підступні приятелі. — Хто встиг випередити? — повторив він, блимаючи широко розплющеними очима.
— Сашко й Люка, — з гіркотою відповів Олд-Бой. — Та йди, я тобі все розповім.
І вони вийшли з будинку, з вікна якого, мабуть, на них поглядали веселі, лукаві очі жартівливої дівчини…
Проте чи не час уже розповісти точніше й конкретніше, хто такі наші герої та що вони всі роблять коло одного генератора? І чому сперечаються, аби мати можливість попрацювати довше?
Насамперед маленьке застереження: нічого надзвичайного тут не було. Все йшло цілком закономірно й просто. Навіть дуже просто.
В місті було чотири науково-дослідних інститути: електротехнічний, сільськогосподарський, харчовий і біологічний. Різні інститути, з різними роботами й напрямками. Але з’ясувалося, що найцікавіші наукові досягнення в наш час відбуваються саме на стику різних наук — фізики й хімії, фізики й біології тощо. І сталося так, що
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Твори в п'яти томах. Том V», після закриття браузера.