BooksUkraine.com » Детективи » Сторонні в домі. Зауваги до Книги Сяйва 📚 - Українською

Читати книгу - "Сторонні в домі. Зауваги до Книги Сяйва"

143
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Сторонні в домі. Зауваги до Книги Сяйва" автора Марина Соколян. Жанр книги: Детективи. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 54
Перейти на сторінку:
лукаво зиркнув на іменинника.

— Ян Рейвах — митець здібний і хитрий! — виголосив він. — І от, завтра, з благенького начальника він може стати начальником грубезним! А нічний рейвах обернутися на рейвах цілодобовий! За що і вип’ємо!

Гості всяк на свій манер долучилися до привітання, і вечірка пошкандибала собі далі, торуючи накочений шлях від заздоровниць до похмілля. Даремно Казимир закликав святкувати ще не здійснене, подумав був Ян, але невдовзі між ним та забобонами стало тривале марнослів’я і кілька келишків терпкого джину. Зненацька його спостигло млосне відчуття нереальності, як-то в дитинстві, коли, задивившись на якусь цяцьку на ярмарку, він відставав від батьків, за чиїми спинами одразу ж стулявся ворожий натовп.

— Янчику, ану йди сюди! — торкнувшись його плеча, прошепотіла Марічка. — Хочу в тебе про щось спитатись.

— Про щось я тобі розповів ще в третьому класі! — насилу вибравшись із хваткої млості, розсміявся Ян.

— В загальних рисах… — погодилась Марічка, притиснувши брата до підвіконня, осторонь від іменинних веселощів, — ти мені ось що скажи — як у вас із Мілою?

Ян здивовано блимнув.

— Та нема куди краще! А чого це ти питаєш?

Янова сестра рвучко стенула плечима.

— Скільки це ви зустрічаєтесь? Другий рік? Чи не здається тобі, що час уже визначатись?

Приємна терпкість раптом тяжіє до гіркоти.

Ян вихопив Мілу поглядом з нещільної купки друзів. Гарна, юна, приязна — он навіть з тою Санта-Марією знайшла, про що перемовитись. Він любив її, він жив з нею… Він звик до неї, теплої і затишної, як домашній плед… Немов відчувши його уважний погляд, Міла стріпнулась, несміливо усміхнувшись.

— А чого ти думаєш, що сім’я — це те, чого мені зараз найбільше бракує? — відсторонено спитав Ян.

Марічка відвернулася до вікна, споглядаючи сповиті туманом вежі.

— Сім’я — це основа всього… всього, що завгодно.

Непереконливо, подумав собі Ян. Але не озвався. Може й справді їм варто побратися? Кого, краще за Мілу, він іще сподівається зустріти? Йому раптом стало до біса прикро, але цього почуття, як не крути, пояснити собі він так і не зміг.

Пізно вночі, коли гості веселою непевною ходою нарешті рушили геть, Ян іще довго не міг заснути. Може через те, що в цей час він звик сидіти в студії, напнувши навушники і бурмочучи щось в ефір, а може, з якої іншої поважної причини… Слід було гарно відпочити перед ранковою зустріччю, але він не міг, просто не міг себе змусити. Нічниця. У ведучого однойменної програми. Професійна хвороба, гмукнув до себе Ян.

Біда з тими іменинами — чекаєш на диво, а дістаєш невдатний фокус… Мовби хресна фея, вернувшись з емпіреїв, тхне дешевим питвом і намагається розцілувати масними губами… Тьху! Хіба ж усе на світі конче мусить спаплюжитись і розладнатись?

І в ту мить Міла заплакала.

Вона спала як завжди, закинувши руку йому на плече. Тепер її долоня ледь стислася, мовби намагаючись втримати щось плинне й коштовне. По її щоках котилися рясні сльози.

Ян легенько поторсав її, аби розвіяти лихе видиво.

— Ну, що таке? Що сталося?

Міла зітхнула, підводячи на нього сонний заплаканий погляд. За хвильку в ньому сяйнуло полегшення.

— Наснилося… — пробурмотіла вона, — я бігла за тобою, а потім ти пройшов крізь стіну… я кричала, ти не чув, ти був наче… в іншому світі.

«Ми живемо в різних світах, — раптом згадалося Янові, — світах, розділених непроникною стіною…» На якусь коротку мить йому стало лячно.

— То дурне, — заспокійливо мовив він, — дурний сон. Все буде добре… Спи.

— Правда?

— Угу.

Вона була такою маленькою і безборонною… Ян тяжко зітхнув. Відповідаєш… відповідаєш, за того, кого приручив. Навіть коли не волів би. Сам собі винен… дурний, пропащий принц.

* * *

ДРУГА ЗАПОНА

Нотатки Якова Левіна

Раббі Іцхак сказав: «Світло, створене Всесильним на зорі існування, осяяло всесвіт від краю до краю і було приховане, і зберігається для праведників грядущого світу, коли всі світи виплеснуть пахощі, і все суще віднайде єдність».

Роз’єднаним є все, що постало з небуття у світі прихованого світла, однак це світло є Сяйвом Безмежності, і той, чия суть — тлін і плинність, осліпне, дивлячись на нього лицем до лиця. Творець Всесильний, у мудрості своїй і милосерді, приховав своє палюче сяйво від наших очей, загадавши осягати його поволі, крок за кроком піднімаючись до розуміння.

Ніщо інше як брак розуміння роз'єднує світи, приховуючи відповіді від запитань. Осяяння, здобуте тяжкою працею з виправлення душі, відновлює єдність, розкриваючи запони. Сходи, якими нам належить іти, утворено запитаннями та відповідями; і всі запитання — це одне запитання: «Хто?», і всі відповіді — одна відповідь: «Єдиний».

Тільки той, хто пройде дорогу розкриття прихованого, гідний буде увійти до шатра праведності, де одвіку чекає на нього наречена, і тоді лише, сказано, всі світи виплеснуть пахощі, і все суще віднайде єдність.

* * *

Сон, грузький і каламутний, не бажав поступатися здобиччю, і Ян над силу виборсався у ранок — такий само бляклий і химерний, чиє право на дійсність не вдавалося таким вже незаперечним. Так бувало завжди, коли він довго нездужав заснути, а тоді мусив підкидатися вдосвіта, розбитий і гірко ображений на світобудову.

Міла вже, вочевидь, давно прокинулась, про що свідчило теленькання і тихе мугикання на кухні. Звідти ж значуще духмяніло свіжою кавою, тож стражденникові довелося-таки зіп’ятися на ноги і так чи сяк розпочати черговий важливий і вирішальний день.

Виринувши з гарячого душу, Ян застав Мілу на канапі перед буркотливою пикою телевізора, з хрусткою канапкою в руці. Він поцілував її в пухкеньку щічку і, потягнувши носом запах поживи, спитав:

— Що то в тебе? Де поцупила?

— Тости, — мовила вона, не відриваючи ока від екрану, — там іще є. Сирна паста — ще звідучора, в салатниці. І кава. Нагрієш собі.

— Кроком руш… — промимрив Ян.

Міла, здається, не розчула, та й добре, бо зранку навіть жарти були злі та невиспані. А тости виявилися дуже навіть на часі — сам би він, либонь, не спромігся б і порох з тостера здмухнути.

1 2 3 4 ... 54
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сторонні в домі. Зауваги до Книги Сяйва», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сторонні в домі. Зауваги до Книги Сяйва"