Читати книгу - ""Веста" не знає пощади, Микола Козакевич"

два смертельні випадки, причиною яких був один і той же пістолет “Веста”. Кілька днів тому — а точніше в неділю — служниця Августа Рема відчинила вранці двері в спальню господаря і побачила там труп його дружини Вільгельміни. Огляд показав, що жінку застрелено з пістолета калібру 7,65. Через кілька годин після цього з готелю “Ексцельсіор” повідомили, що там у підвалі знайдено труп чоловіка, який виявився Августом Ремом. При ньому був пістолет “Веста”, калібр 7,65. Експертиза встановила, що обидві смертельні рани були завдані з однієї і тієї ж зброї. На зброї збереглися чіткі відбитки пальців Августа Рема.

Професор Верхар, приплющивши очі, слухав розповідь капітана.

— Значить, Рем, убив дружину і сам покінчив самогубством? Жах!

— Саме до такого висновку дійшов молодий офіцер, провівши слідство тільки в цьому напрямку. І, звичайно, дістав цілковите підтвердження своєї гіпотези. Так само охарактеризувала злочин і преса.

Професор Верхар на мить замислився. Капітан закурив.

— Справді, — першим обізвався господар, — страшна історія. Але скажи мені, які мотиви цього вбивства? Подружжя погано жило між собою? Чи, може, Рем був запальною людиною? Що це взагалі за люди? Адже просто так, через якусь дурницю ніхто не хапає револьвер і не вбиває когось і себе?

Капітан нетерпляче махнув рукою.

— Справа в тому, що й мотиви вбивства нібито ясні. У чоловіка знайдено кілька ніжних листів до дружини від якогось Теося. Правда, листи без конвертів і невідомо, звідки їх надіслано, але зміст не лишає сумнівів відносно того, що адресатом була дружина Рема.

— А цього Теося ви не знаєте?

— Ні.

— А що кажуть сусіди?

— Що Рем був начальником відділу в установі, яка займалася імпортом і розподілом точних механізмів. його поважали. Подружжя Рем жило дружно, хоч останнім часом між ними було кілька гострих суперечок — сусіди чули галас, — але з приводу чого — на жаль, ніхто не знає.

— Навіть служниця?

— Служниця приходила о восьмій годині, готувала обід і о четвертій ішла собі. Весь цей час Рем був на роботі. Пані Рем, на думку служниці, була останнім часом явно знервована і не раз плакала, коли гадала, що її ніхто не бачить. За день до смерті вона не витримала і розплакалась перед служницею. “Вероніко, Вероніко, які ви щасливі, що у вас нікого немає на світі! Життя таке страшне, коли доводиться тремтіти не тільки за себе”, — так нібито сказала вона служниці.

Верхар дивився через окуляри на Завірюху і спостерігав, як на молодому обличчі офіцера відбивалися різні почуття. Ось тепер воно стурбоване.

— Чого ж ти, власне, хочеш? — спитав нарешті професор. — Усе ясно, як день.

Завірюха тихенько просвистів кілька тактів якоїсь мелодії, кинув у попільничку цигарку і зітхнув:

— Бачиш, ця справа ясна і проста в загальних рисах, а в деталях заплутана і темна. Я не можу спокійно погодитися з висновками першого слідства. Саме на це звернув увагу прокурор, коли передавав мені справу. Взагалі я не довіряю надто ясним справам, де все одразу ж укладається в замкнутому колі причин, наслідків, мотивів і дій… У житті так не буває.

— Помиляєшся, — жваво ворухнувся у кріслі Верхар, — у житті всі справи саме такі, як ти кажеш, — замкнуті, повні, чіткі. Ніщо не відбувається випадково. Якщо ж усе-таки життя здається нам хаосом випадковостей, то це тому, що найчастіше ми бачимо лише видимі для всіх фрагменти подій, уривки їхніх причин і наслідків, а основа захована глибше. Коли б ми могли досягти цієї глибини, то виявилося б, що кожен уривок життя має повне причинне обґрунтування. Кожне твоє слідство — це своєрідне пірнання в темну глибину справжніх мотивів людських вчинків. Але буває, що справа зовсім проста. Вона лежить, як ти кажеш, на долоні і не викликає ніяких сумнівів.

— Згоден, — промовив Завірюха, уважно слухаючи професора. — але я ще не закінчив, тому твої висновки передчасні. Є ряд питань, на які перше слідство, обмануте “простотою” справи, не відповіло. Чому, наприклад, Рем, убивши дружину, обрав собі для самогубства таке незвичайне місце, як підвал готелю “Ексцельсіор”? Я не сказав тобі, що подружжя Рем жило на Новогродській вулиці, а готель, як ти знаєш, міститься на Празі? Чому Рем скористався з рідкого в Польщі пістолета “Веста”, хоч V нього був зовсім інший пістолет, який йому видали для самозахисту під час службових виїздів?

Верхар нахилився над Тором і деякий час гладив його коротку блискучу шерсть. Потім випростався і глянув на капітана:

— То в чому ж річ? Що ти підозріваєш?

— Боюсь висловлювати будь-які підозри. Просто хочу пірнути, як ти кажеш, вглиб і пошукати доказів та причин. Правду кажучи, я вже почав сьогодні це робити, допитуючи перших свідків. Але вибачай, — про те, що я довідався, не говоритиму. Це вже нове слідство. Розповім тоді, коли справа закінчиться.

— Ну звичайно. Скажи тільки, ти часом не помітив у попередньому слідстві таких фактів, які наштовхнули б тебе на думку, що тут не самогубство і вбивство, а просто вбивство?

— Зверни увагу, — жваво промовив капітан, — що ти сам висловив цю підозру на підставі фактів, про які я розповів!

— Друже мій, — усміхнувся Верхар, — я одразу відчув, чому ця справа не дає тобі спокою і куди ти ведеш. Кінець кінцем за десять років я дечого навчився від тебе.

— Може й справді я тільки переконую і себе й інших, що тут є щось нез’ясоване, якась темна підкладка під ясним і добре скроєним верхом. Але доки я остаточно не пересвідчуся, що помиляюсь…

— Який ти ще молодий, Романе, — сказав професор сумовито. — Але маєш рацію: життя доти чогось варте, доки ми живемо його справами, як це робиш ти…

Друзі деякий час мовчали. Верхар розчісував пальцями сивувату борідку, потім підвів ясно-сірі очі на капітана:

— Ну, а якщо це два