Читати книгу - "Ялинка, Коцюбинський"

- Ти звiд­ки взяв­ся тут? - скрик­нув Яким.

- Та ха­зяїн пос­ла­ли ме­не по ва­шi са­ни. Ще й ка­за­ли i сю ялин­ку вiд­вез­ти до па­на… Ва­силько об­ла­мав­ся учо­ра, зби­всь з до­ро­ги i лед­ве до­бив­ся до нас уно­чi.

- То Ва­силько жи­вий?! - скрик­ну­ли ра­зом Яким i Оле­на.

- Та вже ж жи­вий… Оце не­дав­но поїха­ли вдвох з на­шим Омельком до­до­му.

- Чи ти не бре­шеш?!

- Хiба ж я пес - бре­ха­ти! - обiз­вав­ся Пет­ро.

- Слава то­бi, гос­по­ди! - зра­дi­ли бi­до­лаш­нi. - Сла­ва то­бi, го­с­по­ди, що вiн жи­вий!

Петро взяв ялин­ку на свої са­ни, а по­ла­ма­нi са­ни примос­тили на Яки­мо­вих. Яким вйо­кав, на ко­нi, пос­пi­ша­ючи до­дому.

Василько вже був до­ма. Яким та Оле­на пла­ка­ли з ра­до­щiв, обiй­ма­ючи Ва­силька.

- Ми вже ду­ма­ли, що не по­ба­чи­мо те­бе, - ка­за­ли во­ни.

А Ва­силько ве­се­ло ще­бе­тав, опо­вi­да­ючи свої при­го­ди в лi­сi.

21 листопада 1891, с. Лопатинці.