Читати книгу - "Заборони для відьми, Велена Солнцева"

 Варто було прозвучати цій вимозі як посипався на мене град стріл, та не простих, а заговорених рівно в ціль потрапляти.  Ось там мені й кінець прийшов би, якби владний чоловічий голос не наказав:
-Назад.
 Стріли як собаки слухняні пострибали назад у сагайдаки, а високий статний чоловік з волоссям чорнішим за ніч, зав'язаним у хвіст, підійшов до дівчини і сказав:

-Ти, Любава, літати не зможеш, магії в тобі немає.

 І спокійнісінько пішов, поки дівчина в істериці билася. А мені довелося спуститися і підхопивши нелегку ношу злетіти знову вгору. Після цього княжна вирішила що я її найкраща подруга, й частенько в гості навідується. Ділилася усіма бідами та нещастями, тому що поділитися їй більше не було з ким.
 Зі спогадів мене вирвала пропозиція.

-Може ти з ним поговориш?
З підозрою запитала:
-З ким?

-Ти мене зовсім не слухала? З батьком моїм.

Я ледве стрималася щоб не кричати, бо з нашим князем я нізащо розмовляти не буду. Усі три роки я старанно обходила княжу садибу аби з магом не зустрітися, боюся я його, бо сильний і невідомо що зробить із бідною маленькою відьмою.

А Любава тим часом продовжила:

-Він до магічно обдарованих прислухається, каже в них інтуїція більш розвинена.
Це точно, тому й обходила десятою стороною. Цього разу княжні самій розбиратися доведеться, а якщо ні, то заморський чоловік не такий поганий варіант.

-Ні.

Губи Любави затремтіли, гарний носик зморщівся.

-Цього разу Любава точно ні, й так на свято з тобою погодилася піти, а це проти правил.З батьком твоїм говорити не буду.

Дівчина розплакалася:
-Чомуууу? Тобііі всеее одно щооо зі мнооою буде?

Мені було щиро шкода дівчину, все ж таки вони з Іваном ідеальна пара, але не цього разу.

-Досить.

Вийшло різкіше ніж очікувала і дівчина замовкла.

-Ти чого кричиш? - спитала вона пошепки.
-Тому що вогкість розвела таку, що й цвіль може завестися. Увечері з Іваном зустрінешся, а там побачимо.

Любава кивнула з надією вдивляючись мені в очі.