Читати книгу - "Хочу Місяць, Фарджон Елінор"

— Він такий гарний, такий круглий, весь срібний.

Але тут Нянька схопила Дочку короля за руку і потягла геть із кімнати.

— Ах, неслухняна, — сердито бурчала вона, — адже в тебе вся сорочка мокра. Що ти робила?

— Я плакала, — відповіла Дочка короля, — всю ніч і весь день, всю ніч і весь день і промочила сорочку.

— І сорочку, і дах, і димар… — сердилася Нянька.

— І плиту! — вигукнула тут Куховарка.

Вона кинулась бігом на кухню прямо до плити. Тепер на плиту нічого не крапало, і Куховарка швиденько розпалила вогонь і заходилася куховарити.

А Король ляснув у долоні і сказав Генералові:

— Тепер нам не треба заарештовувати Хлопчиська, що чистить королівське срібло.

— Чому? — запитав Генерал.

— Тому що він не крав Дочки короля, — сказав Король. — І можете відпустити всіх, кого посадили до в'язниці і мали б суворо покарати.

І от усі вийшли на волю: і Волоцюга, і дев'ятнадцять веселих моряків, і Нянька з дитиною у візку, і продавець, і сорок три продавщиці, і сто вісімнадцять покупців, і чотириста двадцять три кореспонденти, і дев'ятсот сімдесят п'ять пасажирів, що хотіли прогулятися за місто, і дві тисячі триста чотирнадцять любителів захоплюючих романів про загадкові події. Словом, всі-всі.

І тоді Король сказав своїй Дочці:

— Я не буду на тебе сердитися, якщо ти мені даси одну обіцянку.

— Яку? — запитала Дочка.

— Ніколи більше не плакати за Місяцем.

— Не буду! — пообіцяла Дочка короля. — Місяць мені більше не подобається. Він, виявляється, ніякий не срібний, а геть увесь чорний. А що в нас сьогодні на обід?

"А що в нас сьогодні на обід?"

Це питання швидше за блискавку облетіло все королівство, і швидше за блискавку жінки взялися за свої горщики і каструлі, а чоловіки за свою роботу, і Сонце знову зійшло на сході, годинник опівдні продзвонив дванадцять, загавкали собаки, кішки занявчали, а Вітер подув куди слід, і діти Темряви сказали:

— А виходить, Ніч права. Ніч права!

— Ніч права!

— Ніч права!

— І хай живе День! — підхопили діти Сонця. — Хай живе День!