Читати книгу - "Біблія, Невідомий Автор"

І хай рояться вони на землі, і хай на землі вони плодяться та розмножуються.

18 І вийшов Ной, і з ним сини його, і жінка його, і невістки його.

19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони.

20 І збудував Ной жертовника Господові. І взяв він з кожної чистої худоби та з кожного чистого птаства, і приніс на жертовнику цілопалення.

21 І відчув Господь пахощі любі, і в серці своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий з юності її. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то я вчинив був.

22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, холоднеча та спека, літо й зима, день та ніч не припиняться!

Буття 9

1 І поблагословив Бог Ноя й синів його та й промовив: Плодіться і розмножуйтеся та наповнюйте землю!

2 І боятиметься вас, і тремтіти перед вами буде уся звірина землі і птаство небесне, і усе, чим роїться земля, і усі риби морські. У ваші руки віддані вони.

3 Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену траву, я віддав вам усе.

4 Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати.

5 Я зажадаю крові за життя, з усьго живого зажадаю її, з руки кожної людини я зажадаю за душу людську.

6 Хто проллє кров людську, то пролита буде його кров, бо створена людина за образом Божим.

7 Ви ж плодіться й розмножуйтеся, наповнюйте землю та розселяйтеся по ній!

8 І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним:

9 Ось я укладаю свою угоду з вами та з вашими нащадками по вас.

10 І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби і серед усієї земної звірини, з усіма, що виходять з ковчегу.

11 Я укладаю угоду свою з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою, і більше не буде потопу, щоб землю нищити.

12 І Бог промовляв: Оце знак угоди, що укладаю я з вами і з кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління:

13 Я веселку свою дав у хмарах і стане вона за знак угоди між мною та між землею.

14 І коли над землею нахмариться, то буде виднітися в хмарах веселка.

15 І я згадаю про свою угоду з вами і з кожною душею серед усього живого. І більш не буде вода для потопу, щоб знищувати всяке тіло.

16 І буде веселка у хмарах, і побачу її, і згадаю про вічну угоду між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі.

17 І сказав Бог до Ноя: Це знак угоди, що я уклав з кожним тілом, що воно на землі.

18 Сини Ноєві, що вийшли з ковчегу були: Сим, і Хам, і Яфет. А Хам він був батько Ханаанів.

19 Оці троє були сини Ноєві і від них залюднилася вся земля.

20 І займався Ной землеробством, і насадив виноградник.

21 І пив він вино та й упився, і оголився всередині свого намету.

22 І побачив Хам, батько Ханаанів, голизну батька свого, та й розповів обом братам своїм надворі.

23 Взяли тоді Сим та Яфет одяг, поклали обидва на плечі свої і позадкували, щоб прикрити голизну батька свого. І не бачили вони голизни батька свого.

24 А Ной витверезився від свого вина, і дізнався, що зробив його син наймолодший.

25 І сказав він: Проклятий будь Ханаан, він буде рабом рабів своїм братам!

26 І сказав він: Благословенний Господь, Симів Бог, і хай Ханаан рабом буде йому!

27 Хай Бог поширить Яфета, і хай пробуває в наметах він Симових, і хай Ханаан рабом буде йому!

28 А Ной жив по потопі триста п'ятдесят років.

29 А всіх Ноєвих днів було дев'ятсот п'ятдесят років. Та й помер він.

Буття 10

1 Оце нащадки синів Ноєвих: Сима, Хама та Яфета. А їм народилися сини по потопі:

2 Сини Яфетові: Гомер і Магог, і Мадай, і Яван, і Тувал, і Мешех, і Тирас.

3 А сини Гомерові: Ашкеназ, Рифат, і Тогарма.

4 А сини Явана: Еліша, Таршіш, і Киттим, і Доданим.

5 Від них відділилися острови народів у їхніх краях, кожен за мовою своєю, за своїми родами, у народах своїх.

6 А сини Хамові: Куш і Міцраїм, і Фут, і Ханаан.

7 А сини Кушові: Сева і Хавіла, і Савта, і Раама, і Савтеха. А сини Раами: Шева та Дедан.

8 Куш же породив Німрода, він першим з могутніх на землі.

9 Він був дужий мисливець, що противився Господові. Тому то говориться: Як Німрод, дужий мисливець, що противиться Господові.

10 А початком царства його були: Вавілон і Ерех, і Аккад, і Калне в землі Шінеар.

11 З того краю вийшов Ашшур та й збудував Ніневію і Реховот-Ір, Калах

12 і Ресен між Ніневією та Калахом, він оте місто велике.

13 А Міцраїм породив лудів, анамів, легавів, нафтухів,

14 патрусів і каслухів, від яких пішли филистимляни і кафторії.

15 А Ханаан породив Сидона, свого первістка та Хета,

16 евусеянина, амореянина, гіргашеянина,

17 хіввеянина, аркеянина, синеянина,

18 арвадеянина, цемареянина і хаматеянина. А потім розпорошилися роди ханаанянина.

19 Ханаанські кордони сягали від Сидону до Герару, в напрямку Гази, і до Содому, Гоморри, Адми й Цевоїму, в напрямку Лашу.

20 Оце сини Хамові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах.

21 У Сима, пращура всіх синів Еверових, старшого брата Яфета, теж народилися нащадки.

22 Сини Симові: Елам, Ашшур, Арпахшад, Луд і Арам.

23 А Арамові сини: Уц, Хул, Гетер і Маш.

24 А Арпахшад породив Шелаха, а Шелах породив Евера.

25 А Еверові народилося двоє синів: ім'я першому було Пелег, бо за днів його поділилася земля, а ім'я його брата — Йоктан.

26 А Йоктан породив Алмодада, Шелефа, Хасар-Мавета, Єраха,

27 Гадорама, Узала, Диклу,

28 Увала, Авімаїла, Шеву,

29 Офіра, Хавілу і Йовава. Усі вони сини Йоктанові.

30 А оселя їхня була від Меші до Сефару, гористої місцевості на Сході.

31 Оце сини Симові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах.

32 Оце роди синів Ноєвих, за нащадками їхніми, у їхніх народах. І пішли народи з них на землі по потопі.

Буття 11

1 І була всій землі одна мова та слова одні.

2 І як рушили вони на Схід, то в Шинеарському краї рівнину знайшли і оселилися там.

3 І сказали вони один одному: Наробимо цегли і добре її випалимо! І була для них цегла замість каменя, а смола земляна була їм за вапно.

4 І сказали вони: Тож місто збудуймо собі та башту верхівкою аж до неба. І створимо для себе ім'я, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі.

5 І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її.

6 І промовив Господь: Один це народ і мова одна для всіх них, а це ось початок їхньої праці. Не буде тепер нічого для них неможливого в їхніх задумах.

7 Тож зійдімо і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного.

8 І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто.

9 І тому то названо ім'я йому: Вавілон, бо там змішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.

10 Оце нащадки Симові: Сим був віку ста років та й породив Арпахшада, через два роки по потопі.

11 І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п'ятсот років. І породив він синів і дочок.

12 А Арпахшад жив тридцять п'ять років та й породив він Шелаха.

13 І жив Арпахшад по тому, як породив він Шелаха, чотириста три роки. І породив він синів та дочок.

14 Шелах же жив тридцять років та й породив він Евера.

15 І жив Шелах по тому, як породив він Евера, чотириста три роки. І породив він синів та дочок.

16 Евер же жив тридцять чотири роки та й породив він Пелега.

17 І жив Евер по тому, як породив він Пелега, чотириста тридцять років. І породив він синів та дочок.

18 Пелег же жив тридцять років та й породив Реу.

19 І жив Пелег по тому, як породив Реу, двісті дев'ять років. І породив він синів та дочок.

20 А Реу жив тридцять два роки та й породив Серуга.

21 І жив Реу по тому, як породив Серуга, двісті сім років. І породив він синів та дочок.

22 А Серуг жив тридцять років та й породив Нахора.

23 І жив Серуг по тому, як породив Нахора, дві сотні років. І породив він синів та дочок.

24 А Нахор жив двадцять дев'ять років та й породив він Тераха.

25 І жив Нахор по тому, як породив він Тераха, сото дев'ятнадцять років. І породив він синів та дочок.

26 Терах же жив сімдесят років та й породив Аврама, Нахора і Гарана.

27 А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, Нахора і Гарана. А Гаран породив Лота.

28 Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському.

29 І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім'я Аврамовій жінці було Сара, а ім'я Нахоровій жінці було Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька й батька Іски.

30 А Сара неплідна була, не мала нащадка вона.

31 І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Гаранового, онука свого, і Сару, невістку свою, жінку свого сина, Аврама та й вийшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до Ханаанського краю І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися.

32 І було днів Терахових двісті п'ять років. І Терах помер у Харані.

Буття 12

1 І промовив Господь до Аврама: Залиш землю свою і родину свою, і оселю батька свого та йди до краю, який я тобі покажу.

2 І народом великим тебе я зроблю, і поблагословлю я тебе, і звеличу ім'я твоє, і будеш ти благословенням.

3 І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!

4 І відправився Аврам, як сказав був до нього Господь, і з ним пішов Лот. Аврам же мав віку сімдесят п'ять років, як виходив з Харану.

5 І Аврам узяв Сару, свою жінку, та Лота, сина брата свого, і весь маєток, який набули, і людей, що їх набули у Харані, та й вийшли, щоб піти до Ханаанського краю. І до Ханаанського краю вони прибули.

6 І перейшов Аврам по краю аж до місця Сихему, аж до дуба Мамре. А в цьому краї сидів ханаанянин тоді.

7 І Господь з'явився Авраму й сказав: Я дам цей край нащадкам твоїм. І він збудував там жертовника Господові, що з'явився йому.

8 А звідти він рушив на гору, що на схід від Бет-Елу, і намета свого поставив, на захід від Бет-Елу, а від Гаю на схід. І він збудував там Господові жертовника, і кликав Господнє ім'я.

9 І подавався Аврам усе далі на південь.

10 І стався був голод у краї. І пішов Аврам до Єгипту, щоб там перебути, бо голод у краї тяжкий настав.

11 І сталося, як він наблизився до Єгипту, то сказав був до жінки своєї Сари: Ти жінка вродлива з обличчя.

12 Як побачать тебе єгиптяни й скажуть: Це жінка його, то вони мене вб'ють, а тебе залишать живою.

13 Скажи ж, що ти сестра моя, щоб добре було через тебе мені, і щоб не вбили мене.

14 І як прийшов був Аврам до Єгипту, то єгиптяни побачили жінку, що дуже вродлива вона.

15 І побачили її вельможі фараонові, і хвалили її перед фараоном.