Читати книгу - "Рондом, Alana Nesta"

- янголи істоти безтілесні - відповіла я йому. Таким строгим учительським тоном. - Невже ви нічого не читали про нас?

- якось не доводилось. А в фільмах ви дуже навіть тілесні. Я чула в його голосі посмішку. За якісь півгодини нашої розмови він з змореної людини перетворився на бешкетника. Я вирішила що час завершити розмову.

- прощавайте Олеже.

- ні почекайте. Скажіть якесь побажання мені.

- добре. Хочу побажати вам менше засиджуватись на роботі, бо скоро ви вийдете на вулицю і не впізнаєте цей світ, він стане ворожим до вас. І зрозумієте що крім роботи у вас нічого не лишилось. Тому зараз ви покладете слухавку одягнете піджак й вийдете на вулицю, до найближчого парку. Садите на лавку, будете слухати місто. В потім повернетесь додому включите улюблену музику і постараєтесь відпочити. І більше не треба сидіти в офісі без нагальної на те потреби. В світі скільки всього незвіданого. Прощавайте.

Я поклала слухавку. Розмова не йшла в мене з голови. Дивна розмова і де взялось оте - Ангел охоронець. Повернувшись додому, я вирішила послідкувати своїй же пораді, включила музику й розслабилась. І навіть не з чулась, коли заснула.

Мені снився дивний сон, і так не хотілось прокидатись, я вимкнула будильник вирішивши полежати ще п'ять хвилин. Коли я прокинулась, часи насміхаючись наді мною показували п'ять хвилин на восьму. Я запізнювалась. Сумно, але доведеться скористатись громадським транспортом. Зазвичай я вставала о шостій і неспішно збиралась. Заварювала каву і з нею виходила на вулицю. Їдучи на роботу я могла посидіти десь в скверику або по фотографувати щось.

Громадський транспорт я не любила через море сірості й людей які виглядали так наче зібрались тут всі на похорон.

Кінець