Читати книгу - "Поклик З Минулого, Роман Олійник (Argonayt)"

Кінчиком пальчика знахарка швидко відгорнула кінчик ганчірки. Перед нею лежало засушене тільце звичайної ставкової жаби. Досвідчена ворожка лише подумки всміхнулася побачивши те що принесла їй візитерка. Звісно існує чимало повір’їв про всілякі магічні властивості цих земноводних. Частина з них має правдиве підґрунтя, та більшість все таке пов’язане з тою огидою та відразою котру викликають у людей ці холоднокровні, слизькі створіння.

Одного погляду кинутого Юстиною на мертве тільце було достатньо щоб зрозуміти, що ніяких злих чарів на ньому немає. Просто літо цього року видалося аномально спекотним і бідолашне земноводне вочевидь загинуло від відсутності вологи і занадто високої температури навколишнього середовища. Щоб повністю переконатися в цьому чарівниця зробила кілька пасів рукою над закоцюблим трупиком та не відчула в ньому і крихти якихось чаклунського зурочення.

– Не бачу причин для хвилювання, – заспокійливим тоном сказала ворожка. – Ніхто вам, тітко, цю жабу не підкидав. Немає на ній ніякого злого чаклунства.

– Як не має?!? – буквально вибухнула Зося. – Звідки ж вона з’явилася під моїм порогом? Кажу ж тобі, хтось навмисне підкинув цю гидоту, щоб заподіяти мені лихо.

– Та перестаньте, – вже почала трохи дратуватися знахарка. – Хіба не бачите яка у нас засушлива погода останній місяць. Бідне створіння просто здохнуло від нестерпної жари.

– То що ж мені тепер робити? – приречено мовила стара жінка і кинувши благальний погляд сумно додала. – Мене ж ті голоси уві сні до божевілля доведуть. Я вже почала своєї тіні жахатися.

– Якщо хочете можу провести один особливий ритуал? – якусь хвилину поміркувавши запропонувала Юстина.

– А він мені нічим не зашкодить? – стривожено запитала відвідувачка ворожки і в її очах промайнув ледь стримуваний переляк.

– Ні. Але завдяки йому я зможу визначити чи насправді на вас наклали злі чари,  якщо наклали, то як їх зняти.

– Тоді роби свій ритуал, дорогенька. Позбав мене тої напасті, і я в боргу не залишуся. Заплачу скільки скажеш.

На ці слова односельчанки знахарка лише подумки іронічно хмикнула. Наївні ці люди, чомусь весь час вважають, що єдина платня за її роботу – це гроші. Бідолахи навіть подумати, що часто ці сили, яким вона служить можуть потребувати щось значно більше чим матеріальні цінності. Та пояснювати такі істини не входили в обов’язки чаклунки, тож нічого не сказавши вони неспішно попрямувала в сусідню кімнату.

Повернулася назад Юстина з невеличкою мискою в руках, яка була до половини заповнена звичайною водою. Поставивши миску на стіл, жінка повністю закрила шторою вікно, потім черкнувши кресалом запалила товсту, воскову свічку. Коли язички вогню весело затанцювали на кінчику гніту, обережно всипала до миски дрібку зілля, ледь чутно при цьому шепочучи якась незрозуміла тарабарщина.

Вибалушивши очі, Зося ледь не заволала від переляку коли помітила, що у руках ворожки зблиснув маленький ножик з кривим лезом, мов у турецького ятагана. Нажахана побаченим стара заклякла відчуваючи як холодний, липкий піт заструменів по її спині, волосся на голові стало сторчма, а збуджене серце застукотіло з ритмічністю відбійного молотка. А тим часом чаклунка піднесла кінчик ножа до мерехтливого полум’я свічки. З її губ полилося монотонне бурмотіння якогось нескінченого закляття, і невдовзі у візитерки почало паморочитися в голові. Язичок вогню став розпливатися перед поглядом жінки, в її роті з’явилася дивна, неприємна сухість, ніс вловив різкий запах паленої трави.

Розжаривши лезо до червоного, Юстина зі свічкою в одній руці і ножом в іншій, тричі обійшла навколо Зосі. При цьому вона виробляла обома предметами такі химерні паси, що старій аж моторошно стало. Особливо жінка перелякалася коли ворожка здійняла свої руки над її головою, затрусила ними мов була у пропасниці й глухо застогнала так що аж задзвеніли шибки у вікні. Бідолашка вже грішним ділом навіть подумала, що у гадалку вселився якийсь демон і вона зараз неодмінно, або обпече її розпеченим ножом, або обпалить вогнем свічки.

На щастя лиховісні побоювання тітки Зосі не справдилися, хоча незначних фізичних ушкоджень їй в цей день уникнути все ж не вдалося. Протяжний стогін чаклунки ще звучав у вухах старої, як Юстина швидко поставила свічку на стіл, спритно схопила руку жінки своїми чіпкими пальцями і блискавично черкнула по її зап’ястку. Гостра біль током пронизала все тіло Зосі, вона інстинктивно сіпнулася і в цю ж мить чорнота безпам’ятства огорнула непроглядною пеленою її свідомість.

Коли жінка прийшла до тями, то побачила що ворожка схилилася над столом і щось уважно розглядає в мисці. Стара не стала розпитувати, що ж там так зацікавило чаклунку. Вона лишень зі здивуванням відзначила, що біль в її зраненій руці практично вщухнула, а поріз на зап’ястку майже затягнувся. Чудасія якась, тільки й спромоглася подумати Зося, і не здогадуючись, що незабаром на неї очікують ще біль дивакуваті речі і вже наступна фраза Юстини буквально переверне догори дригом все її подальше існування.

– Хто такий Максим Крушельницькій, і яке місце він займав у вашому минулому житті? – втомлено промовила знахарка, відриваючи свій погляд від води в якій клубилися химерні фігури зіткані з крові візитерки.