Читати книгу - "Більше ніж друг , Дана Кейт"

Я старалась не звертати увагу інших на себе, спілкувалась виключно із своїм оточенням, яке знайшла в цьому місті. Досвіду спілкування з протилежною статтю у мене особливо і не було, не говорячи вже про більш близькі стосунки. 

Дівчатам я не заздрила, бо вирішила, що вони вже будуть гарно " досвідчені" у своєму віці, а я попадусь комусь отака незаймана і свіженька) все для особливого.

Ми відгуляли випуск, отримали дипломи і нас розкидало по різних містах.

Я таки знайшла свого " особливого", точніше він мене. Ми одружились і я залишилась жити в цьому місті. Народилась донька, все було більш менш. І от одного разу ми зайшли у взуттєвий магазин купити черевички для доньки. Продавав їх там Друг) як потім виявилось, він жив із хазяйкою цього магазину. Ми привіталися, він почав пропонувати і міряти черевички для малечі і тут зайшла вона! Її обличчя я не пам'ятаю, лише ,що вона була з довгим волоссям,зібраним у високий хвіст. Дуже горда, з високо піднятою головою, вона пройшла повз і не привіталася. Я глянула на Друга і він зробив вигляд, що нічого не сталось. Ми купили черевички і поїхали додому. В той вечір вже дома я зробила висновок, що цей сміливий, гарний хлопець,за яким " помирало" десятки дівчат, вподобав собі сильну жінку,з потужною енергетикою, яка вміє керувати і приборкувати чоловіків. Вже тоді мені здалося ,що він підкорений, але хто я, щоб судити людину якій так зручно?

З тих пір минуло чимало часу. Ми були друзями в соціальних мережах, вітали один одного з днем народження та іноді він міг кинути яку небудь картинку з гумором.

Так тривало певний час..

Мій чоловік займався ремонтами і якось прийшов і розповів, що працював  у однієї із клієнток, яка живе з Другом. Це була інша жінка. Мій чоловік був від неї в захваті. Розумна, знає, що хоче, впевнена в собі, але так не пощастило в житті. Перший шлюб був невдалий і зараз не той чоловік, якого б хотіла бачити. Живе на її території і нічого не хоче робити в будинку.

Чим більше чоловік розповідав, тим більше  я не могла повірити. Це точно про Друга?

Я перепитала і він назвав прізвище. Ні, не помилилась...

Дивно..

Але ми ніколи не спілкувались близько,тому могло бути все,що завгодно. Звідки мені знати напевне...

Минуло декілька місяців потому і я не пам'ятаю як саме ми почали активно спілкуватись у одній соціальній мережі.

Якось слово за слово, ми переписувались. Мені так хотілось з ним поділитись своїм життям, поговорити, адже мені важко відкриватись людям. І от я йому пожалілась на свого чоловіка, на що він дуже різко відповів, що це мій вибір і я маю його поважати.

Ок

Мене все одно не почують, мабуть, це чоловіча солідарність...тому вже житиму, як живу..

Згодом, наше спілкування перейшло в більш щире і відверте. Він зрозумів, що я дуже закрита, з низькою самооцінкою і вирішив мені допомогти полюбити себе.

Дуже дивним чином)