Читати книгу - "Більше ніж друг , Дана Кейт"

Після початку війни у мене почали розкриватись деякі здібності. Я стала бачити людей. В сенсі бачити, як люди з певними здібностями, ну ви зрозуміли..

Так як я скептик і не вірила в оце все, дуже довго намагалась приховати і не розвивати. Але воно вилилось мені через здоров'я...я порадилась з знаючими людьми і погодилась, що якщо воно є, то нехай буде.

Хотілось дуже виїхати за кордон, до своєї дитини. Бути десь поруч, так було б легше та і можливо долю б свою там знайшла..

Але мої дороги закрились..

Тому що я повинна бути тут ..біля мого Друга, якому потрібен мій захист.

Мені довелось йому признатись . Я все розповіла.

Ну майже все..

Він був шокований, але ніби повірив. Принаймні він так казав.

Я йому розповідала ,що я бачила ...що бачу...

І якщо вірити оцим знаючим людям, то   я як фільтр, який забирає негатив який транслюють на нього. Тобто поки що маю бути тут..біля нього, поки не зменшиться негативний вплив...

Останнім часом він мені більше відкривається і я його більше " бачу"... 

І ми обидва знаємо , як користуються всі його добротою і відкритістю .. Бо він справді найкращий, але є різні люди...

І є я...

І не можу нічого зробити....

Мені постійно сниться, що він поруч. Що мені спокійно з ним. 

Іноді ловлю себе на думці, що втомилась від усього..

Я дійсно не розумію,що відбувається і що з цим робити далі.

Він надто сильно пустив своє коріння в саму глибину моєї душі... Надто глибоко він сидить в мені , здається, що я його відчуваю у крові, що тече у венах...

Він підсадив мене на себе , як на наркотики і я не можу зіскочити...і не хочу...

І не знаю, що робити далі...

І разом з тим, в моєму серці спокійно, без особливих пристрастей і емоцій. 

Найгірше те, що мені це і подобається,і ні..Бо це має чимось закінчиться..

Чим?...

Він цікава людина. Завжди на позитиві для людей. Він впертий, усім дає оцінку і має свою думку. Щирий прихильник справедливості і ненавидить брехню.

Він хоче бути щасливим, але постійно щось йде не так якби йому цього хотілось.

Колись він казав: як знайду ту саму, то запитаю в неї - " де ж ти так довго була"?

А мені хотілось відповісти йому: поверни голову, можливо не треба шукати?