Читати книгу - "Місія: Приховати кохання , anetaboychuk"

Я спускаюсь на кухню, та бачу каву і Макса за барним стільцем.

Взявши філіжанку, роблю ковток, і дивлюсь на брата. 

Я знаю що він задасть питання, приблизно через 3...2...1...

-Чуєш, а цей... ну... батьки в курсі..?-обнадійливо піднявши погляд він очікує на відповідь.

-Ти хотів спитати чи батько в курсі?- піднявши брову, я зробила ще ковток кави. От що не що, а кава в Макса виходить відмінна. 

Він хитнув головою. 

 В нашій сім'ї зажви все було так: мама переймалась, а батько мовчи спостерігав та робив висновки. І я і Макс знали які саме, це стосувалось його і компанії. Після прямої мови з батьком на цю тему, ми переконались в цьому повністю....:

"-Макс, треба поговорити. Твої тусовки і п'янки останнім часом стають проблемою.-промовив батько за вечерею нещодавно" 

Увага  мами та моя миттєво переключилась на батька.

"Тато, це просто вечірки. Всі мої друзі так роблять.-Макс натягнуто усміхнувся"

" Я розумію, але ти вже виходиш за рамки. Ще кілька таких випадків, і ти можеш втратити своє місце в компанії."-стримано сказав батько, та спокійно продовжив їсти салат.

А брат навпаки, закашлявся:-Тато, ти серйозно?

-Справді любий, що ти таке кажеш? Ти ж знаєш нашого хлопчика, він розумничок, переросте це все.Дай молоді погуляти. Правда Максику?-поглянула мама на хлопця.

-Ні Наташа, так далі продовжуватись не може, ти зажви його захищаєш, тому нічого не міняється. Мені вже набридло, знаходити відмазки для преси та перероблювати договора. Так, Макс. Ти маєш великий потенціал, але ці тусовки можуть зіпсувати твоє майбутнє. Тобі вже вісімнадцять, і я розумію що хочеться погуляти, але вже досить. Я давав тобі свободу з шістнадцяти років, та дозволяв більше ніж можна. Розмову завершено, дякую за вечерю кохана.

Вставши зі столу батько, поцілував маму та рушив до вітальні...""

.....

-Макс, мене не було коли ви говорили з татом, але...- я не встигла договорити, тому що хлопець підірвався з-за столу та почав.

-Ніка, ти теж починаєш! Це просто вечірки, нічого поганого в цьому немає.

- Макс, це не просто вечірка! Це вже третя цього тижня, Ти вже зовсім не розумієш що відбувається навколо.

-Ти і тато... Ви як завжди перебільшуєте. Це життя, і я просто хочу насолодитися молодістю. Чому інші можуть вічно тусити та розважатись а я маю впахувати в якійсь там компанії?

-Та я не проти, щоб ти веселився!-вздихнула.-Але ти не можеш так пренебрігати відповідальністю! Якщо мама і тато дізнаються про це...То компанія...

-Ти постійно нагадуєш мені про маму і тата!.І про цю грьобану компанію, сука..-він сів назад на взявся за голову.- Може, мені просто треба відпочити від цього всього!

Тиша яка сформувалася, після його слів напрягала.

-Слухай, я розумію що ти ще занадто юний для компанії..-раптом сказала Вероніка. -Тобі дійсно бракує звичайного життя. Але зрозумій, що пити не просихаючи, та сидіти в поліцейському відділку до ранку це теж не нормально. Я вже говорила з батьком на цю тему, ти сам обираєш собі шлях у житті, і це не обов'язково компанія...

Напруга в повітрі, що була на початку погасла, і це було відчутно. Брат дивився на мене, та розумів що я говорю правду.

-Допивай каву, бо вихолоне я в душ і до тата в офіс..

Я полегшено видихнула, та повернувшись в кімнату почала збиратись в універ. Що ж на Макса дійсно багато що навалилось. Все поки складно, але варто сподіватися що в нього все вийде.

Попрошу поставити зірочку на історію 

Якщо чекаєте продовження

❤️