Читати книгу - "Фортуна на всю котушку, Ірен Карк"

- Ви вважаєте, її вбили через це? – вкрадливо поцікавилась я.

- Це було дуже давно і зовсім інша історія. Хоча, якщо б він дізнався що вона живе собі спокійненько тут, то міг би вбити запросто. Ну або ти могла вбити. Через ревнощі. А що, довго терпіла, але все таки не витримала і завалила спочатку його, а потім її. Дурниці. Бачила я твого чоловіка. Не вартий він того, та і ти не дуже схожа на горем вбиту зраджену дружину. Одна ваша дивна дружба чого котувала. Що ти дивишся? Звісно я знала, вона мені все розповідала. Ми тут ще сиділи і сміялися з того, яка ти дурепа, що ведешся на її історії. Хоча зараз я вважаю, що ти цікава людина. Ні, справді, у тобі є щось...

-Ага, я дуже цікава особистість, всі мені про це говорять. Ось навіть вам сподобалсь. - заявила я з таким виглядом, що Віра так і не змогла запідозрити мене в глузуванні, хоч і придивлялася з підозрою. Думаю, цьому дуже сприяв той факт, що жінка встигла значно перевищити денну норму випивки.

- Мабуть, так і є, - глибокодумно сказала вона. - Коли вона познайомилася з колишнім чоловіком, я маю на увазі Ганну, прибігла і все мені розповіла, вона завжди мені все розповідала, або майже все. Напевно, я б збожеволіла від ревнощів, якби не знала, що на неї чекає. Так, я також колись з ним спала. І навіть була закохана в нього. Божевільне кохання. Але я знала і слухала її із задоволенням, а сама думала: давай, давай, радуйся, а через місяць, максимум півроку, він викине тебе зі свого життя, і ти навіть ахнути не встигнеш. І всі її нікчемні спроби викликали в мене сміх. Дура, вона навіть не зрозуміла, з ким має справу. Звикла лазити з усякою нікчемністю. А він... він одружився з нею. Для мене це був удар.  Знаєте, що я подумала?

- Ні, але хотіла б знати.

- Я раптом подумала: я ж могла б її вбити. Серйозно. Якби він її не кинув, то могла б. Але він швидко дізнався яка вона насправді. Вона тоді швидко знову вискочила заміж, але не витримала і вже скоро знову була тут. Вигадувала різні божевільні ідеї аби повернути його. Я ледь не померла від сміху тоді. Та він виставив її геть і думати забув.

– Хто? – вкрадливо поцікавилась я.

– Що?

-Хто був її чоловіком?

Вона вмить зблідла і занервувала, що не приховалося від мене.

-Яка різниця? Він до її смерті ніякого відношення не має, бо навіть не знав що вона тут. Ви засиділися.-вона підхопилася і підійшла до вікна.

Я пропустила мимо вух цю фразу і задала ще питання:

- У неї були романи після цього?

– Скільки завгодно.

- Можете когось назвати?

- Студентик, художник, діджей, тип на ім'я Женя, прізвища не знаю, але точно пам'ятаю, що у нього кафе на Нікітській, ми якось туди заходили… Слухайте, перераховувати нецікаво, якась дрібнота, на яку не варто було витрачати час. Її репутацію тут давно вже знали, тому вона так часто і міняла імена та біографію. Трошки корегуєш зовнішність і вперед за новими подвигами. Рік вона зовсім тут не жила, але повернулася. Вже Лізою. Тоді і познайомилася з твоїм чоловіком. Тільки він і прижився. І то тому, що бачилися не часто.

У мене знову задзвонив телефон, Андрій повідомив що він приїхав і щоб я спускалася. Віра в цей момент дивилася у вікно. Я підійшла і визирнула також. Змогла спостерігати як Андрій паркується на стоянці і його зле обличчя у відкритому вікні.

-Так може скажете хто був тим загадковим її чоловіком?-вирішила ще раз спробувати я. Віра все ще дивилась у вікно.

-Чорт! - вона зблідла і злякано подивилася на мене.-Чорт, чорт, чорт! Негайно забирайся з мого дому.

Вона ледь не силою виштовхала мене з квартири. Я була шокована такою реакцією. Це на Андрія така реакція чи на моє питання?