Читати книгу - "Відбиток на серці, Sallattik"

Сонце повільно сходило, осяюючи кімнату теплими золотистими променями. Евеліна прокинулася, відчуваючи теплоту біля себе. Вона перевела погляд на Макса, який спав поруч, його риси обличчя були спокійними і задоволеними. Півроку разом — це було дивовижно, і вони кожного дня дякували долі за те, що їх з'єднало.

Вона потягнулася, намагаючись обережно встати, щоб не розбудити його, але Макс відчув її рух і миттєво відкрив очі.

— Куди ти?— спитав він, посміхаючись, і на обличчі з’явилася легка зацікавленість.

— Хочу приготувати сніданок— відповіла вона, відчуваючи, як у серці розцвітає щастя. — Можливо, я приготую твої улюблені млинці.

Макс посміхнувся, простягаючи руку, щоб потягнути її назад до себе. — Тільки якщо ти обіцяєш їх принести в ліжко.

Вона розсміялася, почувши його голос. — Гаразд, але ти маєш допомогти мені з приготуванням.

— А це означає, що я маю бути з тобою на кожному кроці? — запитав він, піднімаючись на лікоть, його очі світяться від жартівливого настрою.

— Звісно!— весело відповіла вона, розгладжуючи волосся. — Команда, яка готує млинці.

Після кількох хвилин жартів і фліртуючих обмінів словами, вони разом встали з ліжка. Макс обняв її ззаду, притискаючи до себе. Вона відчула, як тепло його тіла огортає її, і на її обличчі з’явилася усмішка.

— Ти знаєш — почав він, поки вони разом готували на кухні — я ніколи не думав, що зможу знайти когось, хто робитиме мій ранок таким особливим.

— А я ніколи не думала, що буду жити з хлопцем, як ти— промовила вона, спостерігаючи за ним, поки він перевертав млинці на сковороді. — Ти настільки неймовірний, що це навіть лякає.

— Лякає?— підняв він брову, грайливо дивлячись на неї.

— Ну, ти ж знаєш, як я зворушлива— усміхнулася вона, намагаючись виглядати серйозно, але не могла стримати сміх.

Вони сміялися, коли Макс виявив, що млинці підгоріли.

— Я думав, що ти мені покажеш, як це робиться! — зірвався він, підходячи до неї ближче.

— Це лише означає, що ти повинен займатися ними більше— знову розсмілася вона.

Врешті-решт вони сіли за стіл, смакуючи сніданок, насолоджуючись один одним. Єдність між ними зростала з кожним днем, і в повітрі відчувався аромат любові.

— Ти знаєш— почав Макс, коли вони обидва закінчили їсти, — я завжди думав, що кохання — це лише казки. Але з тобою це реально.

Евеліна зупинилася, її серце затремтіло від ніжності. — Я теж так думала, але тепер… Тепер я знаю, що це правда.

Вона поглянула на нього, і в його очах вона прочитала те, що й сама відчувала. Вони наблизилися, їхні губи торкнулися, і це був поцілунок, повний обіцянок і надій.

— Я кохаю тебе— тихо сказала вона, поки їхні губи залишалися близько один до одного.

— І я тебе кохаю— відповів Макс, погладжуючи її обличчя. — Ти — найкраще, що зі мною трапилося.

Вони знову поцілувалися, затягуючи один одного в світ, де існували лише вони двоє. Їхні поцілунки ставали все більш заповзятливими, і в цій простій миті вся невпевненість зникла.

— Це, напевно, мої найулюбленіші млинці,— прокоментував Макс, усміхаючись між поцілунками.

— Звісно, з тобою вони завжди будуть особливими — відповіла вона, не відводячи погляду від нього.

Того вечора, коли вечір спустився, вони сиділи на дивані, спостерігаючи фільм, але більше розмовляючи один з одним, обмінюючись поглядами, наповненими ніжністю. Вони обіймалися, загорнуті в ковдру, і їхні серця були сповнені любові, за яку боролися, якої боялися, але яку тепер визнали.

— Я вірю, що наше кохання витримає все — сказала Евеліна, спостерігаючи, як його очі світяться.

— З тобою я готовий на все — відповів Макс, притискаючи її до себе. —  ми пройдемо через усе разом.

Вони поцілувалися знову, і в цей момент світ за межами їхньої кімнати зник. Лише їхня любов залишалася, яскрава, справжня, і готова до нових пригод. З кожним поцілунком, який вони обмінювалися, їхнє серце билося в унісон, в їхніх душах зароджувалася нова історія, сповнена мрій та надій.

От і прийшов кінець і цій історії, ця історія викликала у мені масу емоцій. Тепер я напевно зроблю перерву і не буду писати історії та і вмене ідей нема, до наступних зустрічей 🌌💫

Кінець