Читати книгу - "Останній дон"

Клавдія відхилилась. Вона знала, що схожа на батька, і згадка про хустку мафіозі зачепила болючий нерв.

— Мені байдуже,— сказала вона,— я не зможу сплатити ваш гонорар.

— Крім того,— правив своєї хірург,— я знаю світ кіно. Мені доводилось продовжувати кар'єри зіркам як чоловічої, так і жіночої статі. І коли настане ваш час зняти фільм на якійсь студії, ваша зовнішність відіграє велику роль. І доля може обійтися з вами несправедливо. Що ви талановита, я знаю. Але такий світ кіно. Погодьтесь на мою пропозицію як на крок до професійної кар'єри, а не намагання стати гарнішою для чоловічого ока. Хоча, звичайно, і таке не можна відкидати.— Хірург бачив, що Клавдія все ще вагається.— Я прооперую без гонорару,— запропонував він.— Зроблю заради вас і мого сина. Дарма що боюся, що коли ви станете такою гарненькою, як я задумав, він утратить подружку.

Що вона не гарненька, для Клавдії ніколи не було таємницею, а тепер їй ще й пригадалось, що тато віддав перевагу Кроссові. Якби вона була гарненька, чи була б її доля іншою? Клавдія вперше пильно подивилась на хірурга. Красень, а його лагідні очі немов розуміють усе, що вона відчуває. Вона засміялася і сказала:

— Згода. Робіть з мене Попелюшку.

Хірург, правда, аж за таке не брався. Витоншив ніс, заокруглив підборіддя і подекуди підтяг шкіру. Коли Клавдія знову показалася серед людей, то була вродливою, гордою на вигляд жінкою із досконалим носом і владним виразом обличчя; можливо, не гарненькою, але саме тому навіть привабливішою.

Наслідки для професійної кар'єри були магічні. Клавдію, попри її юні літа, зволив прийняти сам Мело Стюарт, що став її агентом.

Він знайшов для неї незначні замовлення на редагування сценаріїв і запрошував її на вечірки, де вона знайомилась із продюсерами, режисерами і зірками. Вони були від неї в захваті. Протягом наступних п'яти років вона, попри свою молодість, доросла до літераторів категорії «А» у першорядних фільмах. В особистому житті наслідки теж були магічні. Хірург мав рацію. Конкуренції його син не витримав. Клавдія здобула ряд амурних перемог, — деякі з них насправді були капітуляціями, — якими могла б пишатися навіть кінозірка.

Робота над фільмами Клавдії подобалась. Подобалось працювати з іншими літераторами, подобалось сперечатися з продюсерами, влещувати режисерів: перших цікавило, як заощадити кошти, міняючи сценарій у певному напрямку, а других — як створити сценарій на найвищому митецькому рівні. Вона була в захваті від актрис і акторів, коли вони, вживаючись у її слова, змушували ті слова звучати повніше й зворушливіше. Їй подобалась магія декорацій, які більшості людей видаються нудьгою, її радувала невимушена приятельська атмосфера знімальної групи, її не мучили комплекси щодо пригод у ліжку з тими, хто ніколи не потрапляв у кадр. Захоплював сам процес зародження фільму і стеження за ним аж до його успіху чи провалу. Вона вірила в кіно як у могутній жанр мистецтва, і коли її запрошували відредагувати сценарій, вона уявляла себе цілителем і не прагнула робити зміни тільки заради того, щоб події на екрані видавались правдивими. У двадцять п'ять вона вже мала славу й заприязнилась із багатьма зірками, найтісніше — з Атеною Аквітан.

Найбільшим відкриттям для неї самої стало нестримне буяння її плоті. Лягти у ліжко з чоловіком, який їй подобався, було для неї такою самою природною справою, як і будь-який вияв дружніх стосунків. Жодної корисливої мети вона при цьому не мала, бо покладалася лише на свої таланти і деколи навіть жартувала, що зірки сплять з нею, сподіваючись увійти до наступного сценарію.

Першої пригоди вона зазнала з самим хірургом, який виявився куди привабливішим і вправнішим за свого сина. Мабуть, від захоплення результатом власної майстерності він запропонував їй квартиру й щотижневе утримання не тільки за плотські втіхи, а й за приємність побути в її товаристві.

Клавдія відмовилась, відбувшись добродушним жартом:

— Я думала, що ви прооперуєте без гонорару.

— Гонорар ви вже заплатили,— запевнив лікар,— але я сподіваюсь, що час від часу ми зможемо зустрічатися?

— Звичайно, — погодилась Клавдія.

Клавдія й сама дивувалася, що може втішатися з такими різними чоловіками, дуже відмінними між собою за віком, вдачею і на вигляд. І від усього отримувала задоволення. Вона поводилась як честолюбний гурман, котрий куштує всілякі незнайомі делікатеси. Вдавала наставника початківців акторів і сценаристів, але це була не та роль, яка їй подобалась. Їй хотілося вчитися. І старші за віком чоловіки були для неї набагато цікавіші.

Одного пам'ятного дня вона провела вечір із самим великим Елі Мерріоном. Пригода їй сподобалась, хоч про справжній успіх там не могло бути й мови.

Вони познайомились на вечірці в студії «Лоддстоун», і Мерріон зацікавився нею тому, що вона не боялася його й дозволила собі кілька дошкульних і зневажливих зауважень про останні бойовики, поставлені на студії. До того ж Мерріон чув, як вона відшила Бенцові залицяння дотепною фразою, яка не залишала по собі чуття образи.

Елі Мерріон вже кілька років як відмовився від плотських утіх. Вони завдавали йому більше мороки, ніж насолоди, бо Мерріон стояв на межі імпотенції. Коли ж запросив Клавдію поїхати разом з ним у бунгало в Беверлі-Гіллз, що належало «Лоддстоуну», то міркував собі, що вона погодилась через його впливовість. Йому й на думку не спадало, що її спонукала власна сексуальна допитливість. Цікаво, якою буде в ліжку така могутня людина в такому поважному віці? Але й це було ще не все, на додачу Мерріон, як на неї, попри свої літа, виявився принадливим. Його гориляче обличчя могло перетворитись на справді симпатичне, коли він усміхався, як от коли казав їй, що всі називають його Елі, навіть онуки. Його інтелігентність та природний шарм заінтригували Клавдію, бо вона наслухалась про його безсердечність. Мало б бути цікаво.

У спальні в апартаментах в сутеренах бунгало готелю «Беверлі-Гіллз» Клавдію забавило те, що Мерріон умів ніяковіти. Вона відкинула всілякий сором, допомогла йому роздягнутися, і поки він охайно складав одяг на м'якому фотелі, скинула з себе все до решти, міцно обняла його й опинилась під ковдрою. Мерріон попробував пожартувати:

— Коли вмирав цар Соломон, то йому клали в ліжко незайманиць, щоб зігріти.

—