Читати книгу - "Повелителі тут дракони, Аманді Хоуп"

Проте довго обурювати спокій міста їй не дали. Не встигла Катерина дійти до площі, як до неї раптом підійшли два дуже схожі один на одного хлопці.

Високі, стрункі, з гострими вушками, що прагнули до неба, з овальними обличчями і ясними сірими очима, ще й в однакових темно-синіх костюмах. Це були сірі ельфи - так часто звали напівкровок, один із батьків яких був світлим ельфом, а інший людиною. Вони виглядали переконливо, окидаючи строгими поглядами співачку

- Пані! - заговорив з нею один. - Ви порушуєте тишу...

Біюла не дала йому закінчити. З диким криком: «Менти! Рідні!» вона кинулася правоохоронцям на шию. Обвила обома руками за плечі і притягла до себе.

— Як же я за вами скучила! - заявила мало не зі сльозами на очах.

- Пані! — правоохоронці здивовано перезирнулися. - Ми з вами знайомі?

- Ні! — хитнула головою майор, але відразу виправилась. - Тобто так! Точніше, теоретично!

- Пані, — насупившись, продовжив свою роботу перший. - Хто ви така? І чому в таку пізню годину бродите одна містом, ще й у такому непристойному стані?

- Ну, справжні менти! — ще радісніше заявила Катерина. - Хлопці, ми з вами, так би мовити, однієї породи! Я теж працюю у ментівці! Майор міліції Біюла Катерина Павлівна! — урочисто представилася вона і, гордо задерши підборіддя, додала:

- Добре тут у вас! Тихо!

- Пані! - тепер встановити порядок спробував другий. - Вам доведеться пройти з нами!

- Із задоволенням! — щасливо видала обурювачка спокою.- Цікаво глянути на ваш мавпіник! Насправді…

Вона хихикнула і, притягнувши за голови двох ошалешених її поведінкою ельфів до себе ближче, додала пошепки, ніби видавала таємницю, обдавши їх найсильнішим перегаром:

- Я заблукала! Хе! Зовсім не знаю, куди йти!

- Ходімо! — тільки й лишилося сказати стражникові.

У їхній практиці вперше попалася дивна пані, яка спілкувалася з ними панібратськи, не дотримуючись ні граму етикету. На бродяжку вона не була схожа. Дорога сукня видавала у ній представника аристократії. На святкування до міста з'їхалися різні раси та племена. Стражам надійшов наказ поводитися з усіма ввічливо та шанобливо. Невідомо, хто перед вами, можливо, представник королівської родини свого роду. Саме тому Катерину не схопили грубо під білі ручки і не потягли, як бувало зазвичай з усіма, хто порушував порядок у місті.

Товариш майор зовсім розслабилася, майже висячи на руках ельфів, і продовжувала йти дорогою, хитаючись з боку в бік і захоплюючи за собою стражників.

Збоку виглядало, ніби вся трійця добре прийняла на груди і повертається додому після нічної пиятики.

Катя іноді намагалася заспівати, але правоохоронці щоразу просили її дотримуватися тиші, і вона замовкала, миттю роблячись серйозною. Але за кілька кроків ніби забувала. Ще й підбивала ельфів їй підспівувати.

- Пацани! Давайте на три-чотири! Мелодія проста: "Ой, у полі три дубки-и-и".

- Пані! — докірливо зупиняли її ельфи, і майор на якийсь час затихала.

Так із змінним співом вони вийшли на широку площу. Тут усе ще панувала тиша та спокій, навіть фонтани не працювали.Несподівано шлях їм перегородили дві тіні, в яких Катя впізнала знайомого некроманта та служницю.

- Панове! - підскочив некромант до стражників. — Куди ви ведете мою господиню?

- Ви її знаєте? — з ентузіазмом підхопив один із ельфів.

Ця трохи божевільна вже порядком їм набридла, тільки як з нею поводитися, вони гадки не мали. Раптом у її жилах тече блакитна кров аристократії і їм добряче перепаде за те, що не надали належної поваги.

- Так, це моя пані Амія! Вона вперше у Небесному місті! Не знає тутешніх порядків.

Він говорив пробачливим тоном, намагаючись відірвати руки Катерини, що вчепилася щосили в тканину синіх сорочок.

- А! Ось воно що! - зраділи стражники, допомагаючи некроманту. — Не залишайте більше свою пані одну!

- Так. Так. Так! — швидко погодився Гробус. - Не турбуйтесь, більше не залишу!