Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

має складання протоколу очної ставки. Показання осіб, допитаних на очній ставці, записують до протоколу в тій послідовності, в якій їх давали. Можливий і інший варіант — аркуш поділяють по вертикалі на дві частини і на одній з них записують показання одного допитуваного, а на другій — іншого. Кожний з допитуваних на очній ставці підписує протокол наприкінці і кожну його сторінку або лише свої показання на цій сторінці. Протокол підписують також інші особи, які були присутні при проведенні очної ставки.

2.6. Тактика підготовки і здійснення судових експертиз

2.6.1. Поняття і види судових експертиз

Експертизу призначають у тому разі, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання (ч. 1 ст. 76 КПК України). Судова експертиза являє собою одну з процесуальних форм дослідження джерел доказової інформації.

Стаття 1 Закону України “Про судову експертизу” від 25 лютого 1994 р. дає таке визначення поняття судової експертизи: “Судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду”.

Судова експертиза — це процесуальна дія, яка здійснюється з метою отримання висновку з питань, що мають доказове значення у справі, і полягає в дослідженні експертом речових доказів, явищ, процесів та інших об’єктів за завданням органів дізнання, слідчого або судді. Значення експертизи для забезпечення повного, всебічного та об’єктивного розслідування злочинів полягає в тому, що вона:

• забезпечує одержання нових доказів;

• дає змогу вводити до процесу доказування фактичні дані, які для органолептичного сприйняття та дослідження недоступні;

• дає можливість перевіряти достовірність фактів, встановлених органолептичними засобами;

• дає змогу за матеріальними відображеннями вирішувати проблему ототожнення людей і речей.

Рішення про призначення експертизи на свій розсуд приймає орган дізнання, слідчий або суддя, коли у розслідуваній справі виникає необхідність застосування спеціальних знань. Але разом з цим чинним законодавством (ст. 76 КПК України) передбачено випадки, коли призначення експертизи у справі є обов’язковим, а саме:

• для встановлення причин смерті;

• для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;

• для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;

• для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про злочини, передбачені ст. 120 КК України;

• для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність, а відповідні документи неможливо одержати.

Непризначення експертизи у випадках, передбачених законом, оцінюється як неповнота дізнання або досудового слідства і тягне за собою повернення справи на додаткове розслідування.

Класифікація судових експертиз здійснюється за різними ознаками.

Залежно від предмета спеціальних знань вирізняють такі види судових експертиз:

• криміналістична — почеркознавча, авторознавча, техніко-криміналістичного дослідження документів, трасологічна, судово-балістична, експертиза з метою ідентифікації особи за ознаками зовнішності, фототехнічна та експертиза холодної зброї;

• планово-економічна — судово-бухгалтерська і планово-економічна;

• товарознавча;

• технічна — експертиза загального характеру, пожежно-технічна, будівельно-технічна, агротехнічна, судово-автотехнічна;

• технологічна;

• експертиза матеріалів і речовин — експертиза наркотичних речовин, експертиза металів і сплавів, експертиза фарб і лаків, експертиза пально-мастильних матеріалів, експертиза волокон, експертиза скла і кераміки, експертиза пластмас і полімерів;

• фармацевтична і фармакологічна;

• експертиза харчових продуктів;

• ґрунтознавча;

• біологічна;

• ветеринарна;

• екологічна;

• психіатрична;

• психологічна;

• експертиза отруйних речовин подразнюючої дії;

• судово-медична;

• інші судові експертизи, що розвиваються (фоноскопічна, комп’ютерно-технічна, електроакустична, фонетична, органолептико-одорологічна, іхтіологічна тощо).

Судові експертизи здійснюють у спеціальних установах, а також за їх межами спеціалісти, яких відбирає слідчий. В Україні існує п’ять головних експертних установ: Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Бокаріуса, Одеський, Донецький і Львівський науково-дослідні інститути судових експертиз, а також їхні філіали. Ці установи перебувають у підпорядкуванні Міністерства юстиції України. Інститути і філіали виконують криміналістичні експертизи, судово-хімічні, біологічні, судово-автотехнічні, матеріалів і речовин, ґрунтознавчі та інші.

Міністерство внутрішніх справ України має свою мережу експертних установ у державі (в центрі і в кожній області). При МВС України є Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр (ДНДЕКЦ), при УМВС України в областях — науково-дослідні експертно-криміналістичні центри (НДЕКЦ). Їхнім основним завданням є подання допомоги органам дізнання і слідства щодо виявлення, фіксації та використання доказів у розслідуваних кримінальних справах. Найбільшу питому вагу в експертизах, що здійснюються цими установами, мають криміналістичні.

Економічні експертизи виконують в обласних бюро бухгалтерських експертиз, судово-медичні — в Українському бюро судових експертиз та обласних бюро, які в основному працюють при кафедрах судової медицини медичних університетів та інститутів. Товарознавчі експертизи проводять у бюро товарних експертиз. Психіатричні експертизи здійснюють амбулаторно в лікувальних установах і стаціонарно — в спеціальних психіатричних лікарнях.

Залежно від характеру завдань дослідження, що вирішуються, судові експертизи поділяють на такі:

• ідентифікаційні (для встановлення індивідуальної тотожності);

• класифікаційні (для класифікації, встановлення групової належності, виду, роду);

• діагностичні (для встановлення стану об’єкта, його властивостей, можливості здійснення об’єктом певної дії);

• ситуаційні (пов’язані з дослідженням об’єкта, його ознак і властивостей у зв’язку з конкретною ситуацією та обстановкою на місці події).

Існують також і інші підстави для класифікації експертиз. Експертизу, як правило, здійснює один експерт (одноособова). Але за необхідності в справі може бути призначено кілька експертів, спеціалістів з однієї галузі знань, які дають загальний висновок. Така експертиза називається комісійною. Коли експерти не дійшли згоди, то кожен з них складає свій висновок окремо (ч. 3 ст. 75 КПК України). Судово-психіатрична експертиза завжди є комісійною: її проводять не менше як три експерти-психіатри.

Комісійну експертизу називають комплексною, якщо її здійснюють спільно спеціалісти з різних галузей знань — у випадках, коли встановити ту чи іншу обставину неможливо у разі проведення окремих експертиз або це виходить за межі компетенції одного експерта чи комісії експертів. Експерти мають право при цьому скласти спільний висновок. У ньому має бути зазначено, які дослідження провів кожен експерт, які факти він особисто встановив і яких дійшов висновків. Кожний експерт має право підписати спільний висновок або ту його частину, яка відображає перебіг і результати виконаних ним особисто досліджень.

Первинною є експертиза, при здійсненні якої об’єкт досліджується вперше. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або не досить чітким, може бути призначена додаткова експертиза, яку доручають тому самому або іншому експертові (ч. 5 ст. 75 КПК України). Недостатньо повним може бути визнано висновок, який