Читати книгу - "Руфін і Прісцілла, Леся Українка"

Парвус

(вибухнув глумливим реготом.)

Ха-ха, ха-ха! О мудрощі поганські!

Які ж глибокі! Наче брід в посуху!

Семпроній

(до Люція)

Чого регоче сей?

Люцій здвигає плечима.

Парвус

Якби ж ти знав,

що в нас нема жерців, ні марних культів!

А справжній культ ми справимо на небі,

у мученських вінцях!

Семпроній з запитом дивиться на єпископа.

Єпископ

Він правду каже.

Семпроній

Про віру я перечитись не буду,

але ж гадаю, що не всі готові

на небо йти…

Голоси з громади

Усі! Усі!

Парвус

Як смієш?!.

Семпроній

Образити я не хотів нікого,

я тільки хтів сказати: не один з вас

родину має…

Фортунат

(голосно зітхає)

Звісно… вже ж… родина…

Диякон

(нишком)

Помовчав би ти краще, Фортунате.

Семпроній

Хто ж буде ту родину годувати?

Теофіл

Господь про те подбає.

Диякон

Ти не знаєш,

який братерський дух у нас панує.

Вдовиці й сиротята не бідують

в громаді християнській.

Семпроній

Де ж візьметься

громада та, як всі отак загинуть?

Як християни всі схотять на небо,

то їх жінки, що й досі ще римлянки,

старі батьки та матері - всі будуть

тинятися поміж людьми чужими,

нещасні, безпорадні… Дрібні діти

ростимуть, мов бур’ян, або й погинуть…

В громаді рух і стримане перешіптування з боязкими поглядами на єпископа.

Парвус

Геть, сатано-спокуснику! Геть, кате!

Се ти прийшов тортури завдавати

стражденним душам! Ти призвести хочеш

до зради нас!

Семпроній

Не маєш проганяти,

бо й сам я йду вже геть з такого гурту,

де перше кличуть, потім ображають.

Люцій

Прости, Семпронію, і не вважай

на запальні слова. Не всі в громаді

так зле цінують щиру добру волю,

що призвела тебе нас боронити…

Парвус

(з огидою одвертається)

Дивитись бридко на таке лигання!

Єпископ

Коли ти не призводиш нас до зради…

Семпроній

Таж кожен тямив би, що се даремне!

Я хтів порадити: коли не можна

відкрити таємниці, то хоч ділом

пошану до закону показати,

щоб суд упевнився, що ви слухняні

і чесні громадяни.

Єпископ

Як же саме?

Семпроній

Прилюдно вшанувати установи,

сотворені віками, і признати

культ цезаря й богів, принісши жертву.

Парвус

І се, по-твоєму, не зрада?!

Семпроній

Ні.

Я ж не кажу зректися християнства.

Вшануйте римський звичай, і ніхто вам

не заборонить кланятися богу,

якому хочете. Он єгиптяни

котів шанують, всяку звірину́…

Єпископ

(раптом до громади)

Ходімо, діти! Сеє вислухати

нам не подоба!

(Відступає з громадою набік.)

Семпроній

(збентежений до Люція)

Чим я їх образив?

Люцій

Се довго поясняти… Річ видима,

що я потурбував тебе даремне.

Пробач.

Семпроній

Ні, вір мені, я був би радий

до помочі вам стати.

Люцій

Вірю, вірю…

Семпроній

Я все-таки промову приготую.

Зостаньтеся здорові.

Люцій

Йди здоров.

Руфін

Прощай, Семпронію.

Прісцілла

Іди в спокою.

Семпроній повагом іде до дверей попід стіною, щоб не переходити поміж громади, скупченої посеред темниці. В темному кутку його переймає Фортунат.

Фортунат

(пошепки)

Стривай, добродію…

Семпроній

А що?

Фортунат

Та… теє…

чи суд помилував би… після жертви?

Семпроній

У всякім разі поменшив би кару.

Фортунат

І випустив живим?

Семпроній

Я так гадаю.

Парвус

(зненацька підійшов до Фортуната)

Ти тут про що?

Фортунат

Я?.. ні про що… я так лиш…

Семпроній стукає в двері, ключар одмикає. Семпроній виходить.

Парвус

Чи не задумав ти чого? Гляди!

Фортунат

(до краю збентежений)

Та я ж… хіба ж я що?

Парвус

Май на увазі:

відступникам немає вороття.

(Відходить.)

Фортунат

(з острахом до диякона)

Який він гострий!

Диякон

Що ж, він правду каже.

Відступника не прийме церква вдруге,

кого ж відкине церква, бог відкине

і покарає душу вічним пеклом.

(Диякон відходить.)

Фортунат стоїть похнюпившись.

Нартал

Куди не кинь, то клин,- так, Фортунате?

Фортунат

Дай спокій вже хоч ти! Без тебе досить.

Нартал

Біда святому.

Фортунат відходить.

За дверима чутно гомін багатьох голосів. Ледве ключар відчиняє двері, в їх вривається юрба одвідачів. Ключар і його помічник, стоячи на дверях, стримують натовп.

Ключар

Не товптесь! Я казав вам: по черзі!

Не всі гуртом! Гей, вижену назад!

Чоловік

(що попереду увійшов, середнього віку, в одежі досить заможний)

Не гнівайся, добродію!

(Нишком кладучи щось в руку ключареві.)

Я завтра

ще принесу.

Помічник

(підслухавши)

Він завтра тут не буде.

Чоловік

То, може, пощастить тебе застати.

(Дає і помічникові.)

Помічник

(до ключаря)

Замкнем їх тут та й підемо?

Ключар

А звісно!

Нам треба стерегти дверей.

(До