Читати книгу - "Забудь мене, Впіймай мене, Ретта Кім"

— Скручу зараз.

— Давай.

Сам напросився. Я потягнула за руку, що лежала на моєму плечі, щоб завести йому за спину, та хлопець вирішив по-своєму. Потягнув її в іншу сторону, розвертаючи мене обличчям до себе. Його руки міцно тримали мене за талію, не даючи вивільнитися.

— Та щоб тобі… — шикнула я.

— Ти попередила, Ісо, тому я був готовий, — зовсім по-доброму усміхнувся хлопець.

— Будуть мене всілякі… вчити тут, — буркнула я.

— Не роби так більше. Не хочу, щоб ще хтось користувався такою можливістю, — промовив хлопець і наблизився, плануючи поцілувати.

Мені не було важко вивільнитись з кільця його рук. Ще й по голові отримав.

— Тебе забула спитати, — гмикнула я. — Якщо вже такий спец, то руки треба закріпити. Я ж могла тебе чимось важкеньким приложити.

— Візьму до уваги, — хитро усміхнувся Стюарт. — Наступного разу подібної помилки не буде.

Наступного разу? Я занадто сильно вдарила? Чи в нього ще до мене дах поїхав? Стюарт повільно розвернувся, кинувши ще один погляд на мене, і попрямував до виходу.

***

Ви робите мене дуже щасливою, залишаючи свої коментарі й зірочки:)