Читати книгу - "Королівство шахраїв"

class="p1">— А ви були достатньо дурним, щоб розповісти Казові все це на Велльґелуці.

— Мені наказати Франке витягти молоток і продемонструвати тобі, наскільки я серйозний?

— Пане Ван Ек, — заблагав Баян.

Проте Інеж уже не боялася цього чоловіка. Перш ніж Ван Ек устиг вдихнути, вона вдарила його лобом, розбивши мерзотнику носа. Чоловік скрикнув і відпустив її, коли кров залила його витончений крамарський костюм. Тієї ж миті вартові накинулися на дівчину й відтягли її назад.

— Ти, маленька негіднице, — сказав Ван Ек, притискаючи до обличчя носовичок із вишитою монограмою. — Ти, маленька шльондро. Я власноруч візьмуся з молотком за обидві твої ноги.

— Ну ж бо, Ван Еку, погрожуйте мені. Розкажіть мені, чим іще маленьким я є. Ви торкнетеся мене пальцем, і Каз виріже вашу дитину з живота дружини-красуні, а тіло повісить на балконі Біржі. — Потворні слова терзали її совість, але Ван Ек заслуговував, щоб ці образи вкорінилися в його свідомості. Хоча Інеж не вірила, що Каз утне таке, вона була вдячна за кожну огидну, жорстоку річ, що вчинив Нечисторукий, щоб здобути свою репутацію — репутацію, яка щосекунди не даватиме Ван Екові спокою, поки не повернеться його дружина.

— Замовкни! — закричав він, бризкаючи слиною з рота.

— Думаєте, він цього не скоїть? — глузувала Інеж. Вона відчувала, як пече щока в тому місці, де він ляснув її, бачила, як у руці вартового й досі лежить молоток. Ван Ек налякав її, тож Мара була щасливою, відплачуючи йому тим самим. — Підступний, безжальний, аморальний. Хіба ви спершу найняли Каза не через це? Не тому, що він здатний на те, на що більше ніхто не наважиться. Ну ж бо, Ван Еку. Переламайте мені ноги й подивіться, що станеться. Киньте йому виклик.

Невже вона справді подумала, що крамар може перехитрити Каза Бреккера? Каз звільнить її, і тоді вони покажуть цьому чолов’язі, на що здатні шльондри й канальні щури.

— Утіштеся, — кинула Інеж, коли Ван Ек стиснув зазубрений кутик стола, щоб не впасти. — Навіть над найкращими людьми можна взяти гору.

8. Матаяс

атаяс спокутуватиме в наступному житті за помилки, яких припустився протягом цього, проте він завжди вірив, що, попри злочини й падіння, всередині він мав непорушний стрижень благопристойності. Утім, зараз він відчував: якщо проведе поруч із Еліс Ван Ек іще годину, то вб’є її заради хвилинки тиші. Облога будиночка на озері відбулася з такою точністю, що Матаяс не міг змусити себе не захоплюватися нею. Коли минуло лише три дні після викрадення Інеж, Ротті попередив Каза, що на «Ейл Комеді» з’явилися вогні, а ще о незвичній годині туди припливають, а потім пливуть геть човни, у яких частенько сидить сулійський юнак. У ньому швидко впізнали Адема Баяна, вчителя музики, що служив у Ван Ека останні шість місяців. Він несподівано приєднався до крамаревої челяді після того, як Вілан покинув домівку, проте молодший Ван Ек не здивувався, що його батько забезпечив Еліс професійним викладачем музики.

— Хіба в неї нічого не виходить? — поцікавився Джаспер.

Вілан трохи повагався, а потім сказав:

— Вона дуже завзята.

Нескладно було припустити, що в «Ейл Комеді» утримують Інеж, тож Ніна хотіла негайно вирушити за нею.

— Він не вивезе її за межі міста, — сказала дівчина, та її щоки розчервонілися вперше з тієї миті, коли вона виборсалася зі свого ґерцю з парем. — Очевидно, що він тримає її там.

Проте Каз просто глипнув кудись віддалік, зберігаючи свій дивний вираз обличчя, і зауважив:

— Занадто очевидно.

— Казе...

— Як ти ставишся до сотні крюґе?

— Це була приманка?

— Безсумнівно. Ван Ек занадто спрощує. Він поводиться з нами, наче з простаками. Але крамар не народився в Бочці, а ми не купка тупих роззяв, готових кинутися на першу блискучу блешню, якою він нас повабить. Ван Ек хоче, щоб ми думали, наче вона на тому острові. Можливо, вона там. Проте там також чекатиме на нас неабияка вогнева міць, а може, навіть кілька гришників, нагодованих парем.

— Завжди бий туди, куди простак недопетрає дивитися, — пробурмотів Вілан.

— Милий Ґхезене, — вигукнув Джаспер, — та ти зіпсований аж до кісток.

Каз гупнув ціпком із воронячою головою по плитняку, яким була викладена підлога гробниці.

— Знаєте, у чому Ван Екова проблема?

— Брак честі? — озвався Матаяс.

— Слабенькі батьківські навички? — припустила Ніна.

— Голова, що лисіє? — запропонував Джаспер.

— Ні, — заперечив Каз. — Він має занадто багато чого втрачати і дав нам мапу до того, що варто вкрасти першим.

Бреккер звівся на ноги і взявся викладати план викрадення Еліс. Замість того щоб намагатися врятувати Інеж, як сподівався Ван Ек, вони змусять його виміняти її на його дуже вагітну дружину. Перша хитрість полягала в тому, щоб знайти її. Крамар не був дурником. Каз підозрював, що він вивіз дружину з міста, щойно уклавши з ними свою віроломну угоду, і перші ж спроби розслідування підтвердили це. Ван Ек не утримував би свою дружину на складі, фабриці чи в промисловій будівлі, її не було також у жодному з готелів, що йому належали, у чоловіковому заміському будиночку чи на двох фермах неподалік від Ельсмеера. Існувала можливість, що крамар відіслав її до якоїсь ферми чи угіддя з того боку Справжнього Моря, проте Каз сумнівався, що Ван Ек відправить жінку, яка носить його спадкоємця, у виснажливий морський круїз.

— Ван Ек, мабуть, не звітує про своє майно, — повідомив Каз. — І, напевно, про прибутки теж.

Джаспер насупився.

— А хіба ухиляння від податків не... не знаю, святотатство? Мені здавалося, що крамар — вірний служник Ґхезена.

— Ґхезен і Керч — різні речі, — пояснив Вілан.

Звісно ж, щоб виявити таємне майно, потрібно було потрапити до кабінету Корнеліса Смеета і здійснити ще низку шахрайств. Матаяс ненавидів усю цю непорядність, проте не міг заперечити, що вони зібрали цінну інформацію. Завдяки Смеетовим документам Каз виявив точне розташування будиночка на озері — чудового обійстя за шістнадцять кілометрів на південь від міста, яке легко було обороняти; маєток був обладнаний усіма вигодами й записаний на ім’я Гендрікс.

«Завжди бий туди, куди простак недопетрає дивитися». Матаяс міг визнати, що це звучить вдумливо, правду