Читати книгу - "He відпускай мене"

розгледіти тільки обличчя і спини. А якщо таки траплялась корисна сцена, то її вдавалось переглянути лише побіжно, тому що зазвичай фільм із вами дивилось ще двадцятеро інших учнів. Ми розвинули систему, за якої можна було просити програвати знову окремі сцени — наприклад, ту мить, коли американець перестрибує на мотоциклі через колючий дріт у «Великій втечі». Тоді всі починають просити: «Перемотайте! Перемотайте!», аж доки хтось не бере дистанційний пульт, і ми знову дивимось уривок, іноді — три або й чотири рази. Але навряд чи я могла сама почати просити про перемотування, щоб ще раз переглянути сцени з сексом.

Тож я відкладала тиждень за тижнем, продовжуючи підготовку, аж доки не настало літо і я вирішила, що готова, як ніколи.

На той час я вже навіть почувалась досить впевнено і почала подавати натяки Гаррі. Все було добре і йшло за планом, коли це раптом Рут і Томмі порвали стосунки, і все розладналось.

Розділ дев'ятий

Сталось так, що кілька днів після їхнього розриву ми з іншими дівчатами працювали над натюрмортами в класі мистецтва. Пам’ятаю, яка задуха стояла того дня, хоча за нами й торохтів вентилятор. Ми малювали вугіллям, і оскільки хтось реквізував усі мольберти, мусили працювати на дошках, що лежали на наших колінах. Я сиділа поруч із Синтією І., ми базікали собі, нарікаючи на спеку. Якимось чином ми перейшли на тему хлопців, і вона сказала, не піднімаючи погляду від своєї роботи:

— І Томмі. Я так і знала, що в них з Рут це ненадовго. Що ж, думаю, ти природна наступниця.

Вона промовила це начебто мимохідь. Але Синтія була проникливою особою, і той факт, що вона не належала до нашої групи, тільки додавав її зауваженню більшої ваги. Я хочу сказати, що не могла не думати, що вона озвучила погляд на цю тему, який поділяли всі, дивлячись на ситуацію з будь-якої відстані. Зрештою, ми з Томмі були друзями стільки років, аж доки не почали відбуватись всі ці штуки з паруванням. Цілком можливо було, що для когось іззовні я була «природною наступницею» Рут. Одначе я не зреагувала на ці слова, і Синтія, яка не намагалась надто на них наголошувати, більше нічого не сказала.

Десь за день чи два я поверталась разом із Ханною з павільйону, коли вона раптом штовхнула мене ліктем і кинула в напрямку групи хлопців на Північному спортивному полі.

— Дивись-но, — тихо мовила вона. — Томмі. Сидить сам.

Я знизала плечима, ніби кажучи: «І що з того?». Та й по всьому. Але потім я виявила, що багато про все це думаю. Може, все, що мала на увазі Ханна — звернути мою увагу на те, що з часу розриву з Рут Томмі виглядав надто загубленим. Але я не дуже в це вірила. Надто добре я знала Ханну. Те, як вона мене штовхнула і стишила голос, явно свідчило, що вона висловлювала якесь припущення, яке, ймовірно, кружляло серед людей, про те, що я — «природна наступниця».

Як я казала вже, це ввело мене в стан певної розгубленості, оскільки на ту мить я налаштувалась на план з Гаррі. Насправді, пригадуючи це тепер, я не сумніваюсь, що в нас із Гаррі секс таки відбувся б, якби не вся ця справа з «природною наступницею». У мене все було готово, підготовка минула добре. І я досі думаю, що Гаррі був хорошим вибором на тій стадії мого життя. Думаю, він був тактовним і м’яким і зрозумів, чого я від нього хочу.

Я бачила Гаррі мимохідь кілька років тому в центрі відновлення у Вілтширі. Його привезли туди після виїмки. Я перебувала не в найкращому гуморі, тому що мій власний донор відійшов минулої ночі. Ніхто мене за це не звинувачував — операція відбулася з особливою неохайністю, — але я все одно почувалась недобре. Я не спала майже всю ніч, залагоджувала різні справи в головній приймальні, і вже збиралась іти, коли побачила, як туди в’їжджає Гаррі. Він сидів на інвалідному візку — тому що, як я з’ясувала згодом, він був надто ослаблений, а не тому, що насправді не міг ходити, і я не певна, що він мене впізнав, коли я підійшла до нього і привіталась. Гадаю, не існує підстав, щоб я займала в його пам’яті якесь особливе місце. Ми ніколи одне з одним не мали нічого спільного, якщо не брати до уваги того єдиного разу. Для нього, якщо він взагалі мене пам’ятав, я була тією прибацаною дівчиною, що якось підійшла до нього, запитала, чи він хоче сексу, а тоді відступила. Він, мабуть, як на свій вік був уже досить дорослим, оскільки не роздратувався, не почав розповідати людям, що я динамо чи щось такого типу. Тому, коли того дня я побачила, що його привезли, я відчула вдячність і подумала, що хотіла б бути його опікункою. Я озирнулась, але його справжнього опікуна ніде не було видно. Санітари не могли дочекатись, щоб відправити його до палати, тому я довго з ним не розмовляла. Просто привіталась, тоді висловила сподівання, що йому невдовзі стане краще, а він у відповідь втомлено усміхнувся. Коли я згадала про Гейлшем, він показав великі пальці, але я так і не зрозуміла, чи він мене впізнав. Можливо, згодом, коли він уже не був таким втомленим або коли ліки не були настільки сильними, він спробував мене пригадати.

Так чи інакше, я розповідала про давні часи: про те, як після розриву Рут і Томмі всі мої плани розладнались. Пригадуючи про це сьогодні, я почуваю деяку провину перед Гаррі. Після всіх тих натяків, які я кидала попереднього тижня, я з’явилась раптом, щоб пошепки його відшити. Гадаю, я вважала, що він аж нетямиться від бажання зі мною піти, що мені доведеться докласти чимало зусиль, щоб його віднадити. Тому що кожного разу, коли я його бачила, я завжди щось швидко кидала і втікала, перш ніж він встигав відповісти. І тільки набагато пізніше, коли я про це подумала, мені стало очевидним, що йому взагалі, можливо, не йшлося про секс. Можливо навіть, він був би щасливий забути про це все, якби щоразу, коли бачив мене на коридорі чи десь на території, я не підходила до нього і не шепотіла пояснення, чому я не захотіла з ним сексу. Йому це повинно було видаватись повним ідіотизмом, і якби він не був настільки