Читати книгу - "Приборкати дракона, Ліра Куміра"

- Може мені покликати когось? Імператора, наприклад, - хмикнув, відзначаючи особливу довіру, яку Істрійська виявляла своєму кураторові (і зовсім їй не обов'язково знати, що я вже тут), та все ж струснув головою, відмовляючись від пропозиції.

- Просто постой осторонь, і не лізь, щоб не побачила, - дочекався, поки Алісандра ствердно кивне у відповідь, після чого всю свою увагу зосередив на драконячому спадкоємцеві, який продовжував скиглити від болю.

Так, переді мною вже почав вимальовуватися зовсім ще молоденький лускатий побратим.

Алісандра

Єдине, що мені залишалося в ситуації, що склалася, це довіритися цьому чоловікові. Щось мені підказувало, що він саме той, на кого я можу покластися. А ще якась частина мене бачила в незнайомці самого імператора.

Дурниці, напевно, адже Його Величність зараз он у тій залі і зайнятий тим, що обговорює важливі справи зі своїми підданими. Проходячи залою, я точно бачила, як кілька важливих персон попрямували в бік нудьгуючого Ріггарда Драгонійського.

- Дивись мені в очі! - А маг тим часом уже ввійшов в оберіжне коло, ставши прямо навпроти Лекса, який стиснувся в грудочку. - Тобі доведеться довіритися мені, інакше все може закінчитися дуже погано, - хлопець трохи похитнувся, але все ж підняв свій погляд на співрозмовника, з надією чекаючи на подальші розпорядження.

А я нехай і відійшла трохи вбік, щоб не заважати, але все ж таки намагалася знаходитися неподалік, щоб у разі потреби надати всю можливу допомогу. Десь усередині сподіваючись на те, що Анрійський і сам впорається зі своїм драконом, адже це дуже важливо для всього подальшого його життя.

З цього місця мені було погано видно, що ж відбувалося всього за кілька метрів від гостей, які веселилися, але я прекрасно чула, як мій партнер по танцях щось говорив синові Першого Лорда, змушуючи мого одногрупника виконувати всі вказівки.

- Добре... а тепер відпускай! - Здається, я пропустила щось важливе, і тепер на всі очі втупилася на картинку, що постала переді мною.

Орлексіан голосно закричав, і я помітила, як його зірвавшийся голос трансформувався в утробний рик. А за кілька миттєвостей все тіло хлопця затряслося і почало просто в мене на очах збільшуватися в розмірах, витягуючись і змінюючи свою форму.

- Чудово... А зараз спробуй трохи підняти свої крила і змахнути ними, - незнайомець діяв впевнено, і було виразно видно те, що він знав, що треба робити, тож я полегшено видихнула, бажаючи підійти трохи ближче, аби трохи краще розгледіти величного звіра, який зайняв ледь не весь вільний п'ятачок галявини перед північним крилом палацу.

Наблизившись до обрисів оберіжного кола, я з цікавістю втупилася на лускатого одногрупника. І дракон відповів мені тим самим. Він обережно нахилив свою величезну морду вниз, розташувавши свої очі навпроти моїх. І мені здалося, немов між нами почав зароджуватися якийсь дивний контакт, а десь на краю свідомості зазвучав невпевнений голос Лекса

- "Сандра..."

Але все змінилося в одну мить. Ось я вже практично змогла розібрати те, що хлопець намагався мені сказати, аж раптом з боку відкритого балкона пролунав переляканий жіночий крик:

- Дракон! Тут дикий! - Волала ця ненормальна, і я помітила, як величезна туша звіра сіпнулася, і Анрійський почав задкувати, нервово розмахуючи своїм величезним хвостом зі сторони в сторону.

- Заспокойся... - я бачила, як зосереджений незнайомець підійшов ближче, маючи намір допомогти розгубленому перевертню, але того нібито накрила справжня паніка.

Мій одногрупник наче нічого не розумів, і продовжував задкувати, упершись своїм боком у магічне коло, що було покликане для того, щоб захистити оточуючих від руйнівної сили новонаверненого.

- На допомогу! - продовжувала волати істерична леді, і я одразу ж обернулася в її бік, гаркнув на недогадливу дурепу:

- Замовкни! Ти робиш тільки гірше, - дівчина моментально закрила свій рот, ошелешено витріщаючись на мене. - Лекс, заспокойся, все буде добре, - я повернула всю свою увагу (не)другові, але той, здавалося, не чув, продовжуючи метушитися усередині оберіжного кола, що перетворилося із захисту на справжню пастку для замкнутих усередині дракона та мага, який хотів йому допомогти.

Смикнулася, збираючись порушити дані незнайомцем вказівки, але він немов спостерігав за мною:

- Не смій наближатися, це небезпечно, - ніби я й так цього не розуміла.

Хотіла заперечити, але потім помітила, як чоловік щось прошепотів, використовуючи свою силу, і прямо навколо величезної туші звіра почала вимальовуватися стримувальна сітка. Я трохи розслабилася, спостерігаючи за тим, як мій партнер по танцю щось розповідав Лексу, і дракон, здається, прислухався до нього.

Все ж таки мені пощастило, що я опинилася не одна, і тепер можу з чистою совістю довірити свого одногрупника професіоналу. А те, що невідомий маг фахівець з теми звернення, було видно неозброєним оком.

І в той момент, коли я розслаблено спостерігала за тим, як Анрійський виконував інструкції досвідченішого лускатого (адже хто, як не представник перевертнів, знає все краще за інших?), почувся дивний свист, і прямо на галявину вискочили вартові, які вмить оточили нашу трійцю.

- Леді, вам краще відійти, - я спостерігала за тим, як знервована охорона обходила з різних боків магічну сферу, намагаючись відрізати мене від "бранців", що застигли в обережному колі. - Ліра, прошу вас, - з натиском вимовив той, кого я відразу ж прийняла за головного.

І все б нічого, мені варто було виконати його вказівки, ось тільки я бачила те, чого вперто не помічали ці люди зі зброєю в руках.

Орлексіан нервував.

Його хвіст знову зажив власним життям, рухаючись з одного боку в інший, а величезна морда звіра опинилася всього за кілька сантиметрів від обличчя знайомого незнайомця.

- Відійдіть! - Скомандував чоловік, але стражники й не думали його слухати, продовжуючи наближатися. - Я наказую вам зупинитися! - Мій партнер по танцях відволікся всього на кілька секунд, зриваючи з себе маску, і тієї ж миті трапилося те, чого я так боялася від самого початку звернення мого одногрупника.