Читати книгу - "За жагою кохання. Книга 2, Катерина Воронцова"

- Маленька... маленька сучко, - сатанів директор, -ти поплатишся за своє нахабство й ослячу впертість!

- Послухайте мене, - прошипіла я, - якщо ще раз, хоч один раз ви дозволите собі торкнутися мене чи пропонуватимете подібну гидоту - протягом п'яти хвилин на столі лежатиме моя заява на звільнення, а за десять хвилин я вийду з вашої забігайлівки і ніколи сюди не повернуся. І мені байдуже, наскільки сильно впаде ваш дохід. Я достатньо ясно висловилася?

У мені кипів вулкан, гримуча суміш із гніву, роздратування, люті й відрази. Суб'єкт вмить охолов і протверезів, бо мова зайшла за гроші.

- Кхм. Я все зрозумів, Надійко... Надіє, - щось схоже на посмішку з'явилося на його обличчі, але очі лишалися недобрими, - можеш не кип'ятитися, цього більше не повториться.

- Це у ваших інтересах.

Через два тижні директор кудись поїхав і мені було спокійніше, працювалося легко.

На мій невимовний подив Кирило знову зник на довгий час. Я кілька разів дзвонила до нього, але  отримувала одну й ту саму відповідь: "Ви набрали неіснуючий номер". Два місяці ми не спілкувалися  та я не хвилювалась, Ангел дорослий чоловік і обов'язково з'явиться. Є якісь причини, через які він поки що не телефонує. Зрештою, лікар намагається закріпитися на новому місці, у нього відповідальна робота і, по-хорошому, має бути ще й особисте життя.

Немов відчувши, що я часто думаю про нього, Кирило врешті об'явився. Увечері, коли ми спровадили хлопчаків і я прибирала на кухні, завібрував мій телефон: прийшло повідомлення з незнайомого номера. Я витерла руки рушником і втупилася на стільниковий, довго не наважуючись відкрити його. Я побоювалася, що смс цілком могло бути від Чорного. Але на велике полегшення і здивування писав Ангел: "Андріано, здрастуй, це Кирило. Тепер це мій новий номер, внеси його до списку, минулий видали. Невдовзі зателефоную і все поясню". Я мимоволі посміхнулася, приємно здивувавшись чуйності та делікатності чоловіка. Він беріг мене навіть у дрібницях і попередньо написав, щоб я не злякалася, побачивши дзвінок із незнайомого номера.

Лікар справді набрав мене через годину.

- Привіт, Андріано.

- Здрастуй, Кириле, як поживаєш?

- Скажи, що з тобою все гаразд і ти в безпеці, - тривога відчувалася в кожній вимовленій букві, треба було з'ясувати причину його неспокою.

- Зі мною все гаразд, - усміхнулася я. - Що з голосом і навіщо ти змінив номер?

- Є серйозний привід, на моєму телефоні стояло прослуховування.

- Що? - не зрозуміла я.

- Ти на колишньому місці? - запитанням на запитання відповів він.

- Ні, мені довелося виїхати.

- Так я і думав.

На іншому кінці зв'язку встановилося мовчання і мені було чутно лише нервові кроки.

- Кириле, я нічого не розумію... Що відбувається?

- Та все просто, Андріано. Я дурний тюхтій і лапша, відразу не додумався перевірити айфон.

- Може є те, що ти хочеш мені розповісти? - припустила я, пригадавши, як під час першої нашої розмови Ангел відмовчувався.

- Ні, - наполягав чоловік, - тобі лише потрібно знати, що Кречетов примудрився встановити мені на гаджет жучка, розвів мене, як останнього лоха.

Мені не потрібно було бачити Кирила, щоб розуміти, що він просто в тихому сказі.

- Цей сучий син напевно прослуховував кожну з наших розмов і в такий спосіб з'ясував твоє місцезнаходження. Тобі довелося тікати? Я маю рацію? - гіркий жаль фонив у кожному вимовленому слові.

- Так, - приховувати сенсу не було, - мені справді довелося це зробити.

Я коротко розповіла про події двомісячної давнини.

- Припини, будь ласка, звинувачувати себе, - заспокоювала я лікаря. - Ми розмовляли всього кілька разів, у Чорного і без жучків вистачає можливостей відшукати мене.

У слухавці почулося глухе невиразне бурмотіння, очевидно, хлопець прикрив телефон рукою і лаявся, на чому світ стоїть.

- Ангеле? - покликала я.

- Вибач, Андріано, - якби мені одразу спало на думку перевірити ...

- Не картай себе. Якби не твоя допомога, не знаю, де б я була зараз. І чи була узагалі.

- Андріано, вислухай мене й цього разу добре подумай над моєю пропозицією, перш ніж дати відповідь, - видихнув хлопець і я уявила, як він нервово скуйовдив свої світлі кучері. - Знову раджу тобі переїхати жити до мене. Я оплачу переліт до Штатів, допоможу з візою, тимчасовою пропискою. За кордоном ти будеш у безпеці, думаю, руки Кречетова не настільки довгі, щоб дотягнутися сюди. Якщо тебе стримують лише мої почуття... Я... я не наполягатиму на наших стосунках. Захочеш, лишимося просто друзями. Але мені стане набагато спокійніше, якщо ти будеш поруч і зможеш почати нормальне людське життя.

Я слухала слова Ангела і моє серце тануло від безмежної вдячності до цієї неймовірної, доброї і чудової людини. Останнім часом я багато думала, куди б мені податися, до якого кутка клітки кинутися, і ось прийшло рішення моїх проблем - покинути країну, виїхати звідси, почати життя з чистого аркуша, перегорнувши стару сторінку. Тим паче, Кирило не наполягав на стосунках і давав мені повну свободу. Те єдине, чого мені так бракувало і було потрібне зараз.

- Я згодна - просто відповіла я.

Кирило секунду мовчав.

- Що? Серйозно? - дитяче здивування прозвучало в короткому питанні, я не втрималася і весело розсміялася.

- Правда, Кириле, тобі не почулося.

- Розумна дівчинка! - у голосі заграла усмішка. - Я був упевнений, що ти зробиш правильні висновки та прийдеш до вірного рішення. Тепер потрібні твої документи, необхідно заздалегідь замовити квитки. Я все зроблю сам, ти ж ніде не світись. Треба встигнути підшукати для тебе житло. Я зможу контролювати навантаження на твою кисть і спостерігати наскільки правильно ти робиш вправи. Мине час, можна буде і приступити до занять. Обіцяю пошарудіти щодо продовження твого навчання тут. До того ж, впевнений, що природа тобі сподобається: уяви пальми й сонце, гори та шикарні пляжі... І, головне, ти будеш вільною мов птах. Бачиш, скільки плюсів у переїзді?