Читати книгу - "Наслєдіє , Аксінія Ардова "

Матвій попросив Тейна підмінити Крістіана за барною стійкою, і ми на двох машинах вирушили в резервацію племені абенакі. Малайя був за кермом джипа, Матвій їхав на пікапі. Біля в'їзду в резервацію обидва автомобілі зупинилися біля високого дерева, поруч з яким була вивіска, що повідомляла про кількість осіб, які проживають на території резервації.
- Зачекайте тут. Вони не люблять чужинців. - Малайя вийшов з машини і попрямував у бік поселення. Йому назустріч вибігла маленька дівчинка років чотирьох від народження,  вона, швидко перебираючи ніжками, підбігла до хлопця і, посміхаючись, розкинула руки для обіймів, Малайя підхопив її і міцно притиснув до себе. Крихітка щось белькотіла і показувала ручкою на двох хлопчиків, що йшли в їхній бік. Маленьке, ніжне створіння з довгим чорним волоссям і блакитними, як небо, великими очима, в довгій білій сукні з рукавами - фонариками, що нагадувала білу хмаринку, ніжно обіймало Малайю своїми крихітними ручками за шию і уважно дивилося в обличчя хлопця, який, посміхаючись, час від часу комічно витягував обличчя, зображуючи здивування.
- Його тут приймають за свого., - Кріс відчинив бічні двері і вийшов з машини, я зробила те саме.
- Малайя говорив, що він перебуває в цьому світі понад вісім місяців, можливо, він жив тут увесь цей час. - Припустила я, з неприкритим подивом спостерігаючи за Ліканом і відмітивши для себе, що за весь час знайомства з хлопцем, вперше бачу настільки щиру і відкриту посмішку на його обличчі.
Майкс зігнув руку в лікті і підставив її мені. Я взяла хлопця під руку.
- Адехі допомагав Малайї "знайти спільну мову" з його внутрішнім Звіром. Хлопець каже, що шаман володіє знаннями, які дають йому змогу безпосередньо говорити з Вищими Силами. - Матвій підійшов до нас і став поруч з Корнієм, який відчинив дверцята з пасажирського боку, але залишався в машині.
Малайя ніс дівчинку на руках, хлопчики йшли поруч і щось розповідали, активно жестикулюючи рученятами. До них на зустріч вийшов невисокий, худорлявий чоловік із довгим, зібраним у косу, молочно-білим волоссям і такого ж кольору бородою, одягнений в сіру футболку, на вигляд їй було не менше років, ніж самому чоловікові, і тілесного кольору шаровари. Такі шаровари з натуральної бавовни коштують не менше 250 доларів в Walmart. Несподівано, що тут ще скажеш.
Шаман подивився в наш бік і махнув рукою в жесті "ідіть сюди".
Коли ми тільки що підійшли до будинку, на порозі якого на нас чекали Адехі та Малайя з дівчинкою на руках, вона примружила очі, усміхнувшись.
- А він гарний. - і простягнула рученята до Корнія. Малайя підняв брови і обережно, немов безцінну фарфорову річ, передав дівчинку хлопцеві, який був під враженням від того, що відбувається. Корі явно не очікував такого теплого прийому і був злегка дезорієнтований.
- Лейяті дуже тактильна дитина. - Адехі рухом руки запросив піти за ним у будинок. Я звернула увагу на очі старого, їхня радужка була практично безбарвною, складалося враження, що він сліпий. Від його проникливого погляду ставало, м'яко кажучи, не по собі. Думаю, вираз "дивитися в саму душу" якнайкраще передасть почуття, яке з'являється під час зорового контакту з Адехі. Шаман йшов досить швидко, рухаючись на подив жваво, якщо враховувати те, що його тіло виглядало років на 99 як мінімум.
- На підсвідомому рівні тягнеться до найсильнішої істоти. - Старець подивився через плече на Корнія і знову посміхнувся. 
Батько Прародитель, та у мене від його усмішки аж мурахи по тілу йдуть табуном.
- Він хлопець Малайї і тому він мені подобається. - Примружила очі дівчинка, обіймаючи Корі за шию і вдивляючись в його обличчя, немов намагаючись щось розгледіти, видиме лише їй.
- А ще він утілення стародавнього духа ворона Хугіна, дитино моя. - Піднявши вказівний палець догори, немов вказуючи ним у небо, вимовив Адехі.
Він вів нас через увесь будинок у кімнату, яка чимось віддалено нагадувала ботанічний сад з безліччю чудернацьких рослин, що росли у вазонах. Я з захопленням розглядала квітник, звернувши увагу на дивовижну рослину, величезні листки якої нагадували крило кажана, а суцвіття з фіолетових квіток, на її товстому стовбурі, було схоже на осине гніздо. Я вдихнула повітря носом, вдихаючи п'янкий аромат, що йшов від рослини, пахло лаймом та корицею.
-Чому я відчуваю, що я вже був тут? - Збентежено оглянувся Крістіан і злякано подивився на Малайю. Хлопець, нахмурившись, подивився на нього з під опущеними брів, задумливо покосившись на Адеху. Шаман, наче відчувши цей погляд, подивився на Малайю через плече і посміхнувся лише очима, потім старець зупинився і з зацікавленістю подивився на дівчинку, яка була на руках у Корнія. 
-Ти завжди так, дідусю... - Лейяті образливо зітхнула.
Корній поставив її на землю і застиг у захваті. Він ошелешено дивився на Адехі.
-Вона сказала мені опустити її, бо ви, поки що, не дозволяєте їй бути присутньою на ритуалах. - Хлопець погладив Лейяті по волоссю.
-У дитяти є здібності до телепатії і не тільки. Сідайте. - Старий вказав на довгу широку лаву, застелену стьобаним покривалом, після чого простягнув мені руку.
-Дитино, підійди до мене.
Я на ватяних ногах підійшла до Адехі, він взяв обидві мої руки в ліву долоню, праву руку підняв над головою і почав щось бурмотіти собі під ніс. Так тривало деякий час, потім мене немов пронизала ударом блискавки, я здригнулася всім тілом і немов осліпла. Прийшла до тями, лежачи головою на колінах у Крістіана, перед очима все пливло, голос Адехі лунав у вухах так, немов я була занурена під воду.
-Це закономірно. Якщо Корнеліус є втіленням Хугіна, то цілком логічно, що Віквея є носієм душі Муніна. 
Я спробувала піднятися, голова страшенно боліла.
-Зараз все мине. Потерпи трохи. - Голос Корі звучав десь зовсім поруч, але я його не бачила, і тільки коли він сильніше стиснув мою долоню, яку тримав в своїй руці, я змогла розгледіти його силует у тьмяному світлі, яке випромінював місяць. Виявляється, надворі вже зовсім стемніло. 
Крістіан підняв мене на руки і поніс у напрямку виходу з будинку. Ми вийшли на вулицю, я відкинула голову і подивилася на нічне небо. Скільки часу я була без свідомості?
-І, Малайя, мій хлопчику, брехати не добре, - почувся за спиною голос шамана.
- Я врахую, Адехі. - Сказав Малайя і, пошепки, додав, відчиняючи дверцята джипа.
- Насправді він Волх. Один з Тріади.
Я спробувала згадати, що саме Матвій розповідав про Древніх. Волхів всього 7, але трьох найсильніших називають Тріадою. Стародавні істоти, що володіють темною магічною силою. Чому саме "темною"? Треба буде обов'язково поцікавитися, якщо, я все ж таки оговтаюсь після ритуалу Адехі і не вмру, бо голова досі болить так, наче ось прям зараз лусне навпіл.
- Котра година? - запитала я, піднімаючи голову з грудей Крістіана.
- Пів на першу. - Відповів хлопець, саджаючи мене на заднє сидіння автомобіля.
- Олександр дзвонив? - Питання я поставила, але вже знала на нього відповідь. Підтвердженням тому стала наступна фраза, виголошена Крісом.
- Так, Матвій із ним розмовляв. Він чекає на вас у "Cherry Coffee".
- Йому зараз краще не бачити Майкса, він зрозуміє, що він перевертень, а нам зараз це ні до чого. - Малайя подивився на мене в дзеркало заднього виду.