Читати книгу - "Вовче прокляття, Марія Власова"

— Її сестра не перейшла — ще одна жертва вовчого прокляття, — промовила вона зі скляним поглядом. – Тож Руслана сама погодилась на той обман з обрядом, щоб спасти Дарину від такої ж участі. Так що це не просто пусті слова. Вона віддала б за неї своє життя. А ви хіба б зробили так? Навіть одну дівчину поділити не можете. 

Марго поплескала Юру по плечу, після чого пішла в будинок. Брат повернувся до мене, ми зустрілись поглядом, після чого я сів за руль. В такому стані він доїде хіба що до найближчого стовпу. До їхнього будинку приїжджаю швидко, у квартирі горить світло і грає музика на кухні, попри пізній час. Кучерявий забирає свою кралю сам, не виходжу з машини, щоб допомогти йому. Виходжу тільки тоді, коли вони зникають в під'їзді. Застрибую на балкон і замираю. Немає її запаху, зовсім. Всі речі особисті зникли. Вони, що з блондинкою кімнатами помінялися?

Залишився в спальні, лиш двері відчинив, щоб було чутно їхню розмову. Почув багато, набагато більше, ніж хотів. Але як же здивувався, коли наприкінці Дарина йому відмовила, хоча інша відповідь здавалась очевидною. Не вірю, що її сестра є причиною відмови. Навіть коли брат вибігає з квартири, грюкнувши дверима, наче якась істеричка. Я наче і розумію його, та з іншого боку тяжко признаюсь собі, що радий її відмові. Жахливе відчуття, злорадне, наче я підсвідомо все ще на щось надіюсь. Хоча як це можливо, після всього того, що я натворив? Її сестра мала рацію, я покидьок. Просто ще один покидьок. Зістрибую на вулицю біля машини. Якраз вчасно, Юра вийшов із під'їзду.

Він знає, що я підслухував, йому тяжко приховати емоції. Мені теж. І це з мого боку зовсім не зловтіха, тому що я знаю, мене, на його місці, вона б послала куди грубіше. І вона була цілковито в цьому права! Та вона не зробила цього, ні тоді, ні сьогодні. Це говорить про неї куди більше її пафосних монологів про правильно і неправильно. Заставляє мене признатись, що причина болю, що я відчуваю з того дня – провина.

— Ходімо, нап'ємося, — кажу брату, без зайвих слів сідаючи в машину. Я знову тікаю, від розмови, яка давно уже висить між нами. Від зобов'язань, які не готовий прийняти та від самого себе, що не може сприймати провину ніяк, окрім болю.