Читати книгу - ""Каселона". Шалений рейс, Олена Гриб"

– «Заро», типовий договір найму. – Тієї миті він ненавидів себе за слабкість. – І перевір, чи випустять нас із цієї діри, якщо медик та технік – одна особа.

– Випустять! – радісно сповістив Нікал, миттю отямившись. – Я вже питав. Сано, дитинко, попрощайся з дядечком. Поводься добре, не забувай їсти вчасно. І слухайся Олександра Райса, люба. Тепер він – твій роботодавець і повноправний господар, хе-хе.

«Він перепризначив власника. Передав мені управління кіборгом», – якби Сем не тримав у руках дорогий планшет, де збирався поставити електронний підпис, то не стримав би кулаки.

– Гей, ти, жирне одоробло, за язиком стеж! – Зеленоволоса зараза не пропустила жодного слова. – Що ще за господар? Сано, не бійся! Старий хрін триматиметься від тебе якнайдалі, гарантую!

«Мені всього двадцять вісім, а для сімнадцятирічних я вже старий… Та й почуваюсь викопною істотою», – Сем, скривившись, передав новому члену екіпажу електронне перо і з роздратуванням зауважив, що підписи на документах трохи відрізняються. Або програма кіборга враховує такі дрібниці, як тремтіння руки, або… Неможливо! Ця штука – не людина, і не треба шукати спростування.

– Тепер останнє. – Нікал, незважаючи на розпухлу щоку, палав ентузіазмом. – Мої борги. Обнули їх.

– Тільки після того, як опиняюся поза системою Онікса. – Сем не збирався упускати можливість дрібної помсти.

Але торговець не засмутився.

– Справедливо, – кивнув і охнув, зачепивши пошкоджений зуб. – Ну, щасливої ​​дороги. Не ображай Сану. Я тобі на пошту скинув її характеристики… Тьху ти, з тобою сам скоро з глузду з’їду! Я напишу про звички та особливості Сани. Подивишся і зрозумієш, що я дбаю про своїх друзів. І не забудь забрати її багаж. Невелика скринька, стоїть біля трапа. Ти ж не примусиш тендітну дівчину тягнути її самостійно?

Після різкого наказу Алесана Лютик цілком бадьоро потопала обживатися на новому місці.

«Замкну її до кінця поїздки, та й усе», – заспокоював себе Сем. Це ж ненадовго. Натомість інспектор схвалив заявку на зліт, і у списку кораблів космопорту напроти «Каселони» з’явилася зелена позначка.

Арістей і Міра пішли в свої каюти, і без їхніх докірливо-співчутливих поглядів дихалося вільніше. Кей-кіт зник із екранів, що теж сприятливо позначилося на загальній атмосфері.

– Вдалого відльоту, Райсе.

Сем провів інспектора і Нікала до виходу, неохоче потис обом руки.

– Сподіваюся, більше не побачимось. Щоб тебе!

Кей-кіт, що ховався під трапом, шмигнув усередину корабля, ледь не збивши огрядного торговця з ніг.

– «Заро», стеж за ним!

Угу, стеж… Камер на «Каселоні» небагато, потрапити в сліпу пляму було легко.

Кібернетична тварюка загубилася невідомо де.

– Не забудьте внести тварину категорії «кей» до митного списку, – попередив інспектор. – Якщо його виявлять під час огляду, на вас чекає…

– Штраф, я в курсі, – обірвав Сем. – На вашому Оніксі куди не плюнь, всюди хочуть здерти гроші.

– Або плата за утилізацію. Сподіваюся, ви не надумаєте говорити митникам про «кіборга» у команді? Чисто теоретично… Ні, Сана, звісно, не кіборг! Але суто теоретично вилучення, розслідування, судові витрати та подальше знищення кіборга обійдеться вам у таку суму, що ви залишитеся без штанів.

Щоб не псувати крихку «дружбу» з владою, Сем залишив цю пораду без відповіді.

– Коли знайдеш кота, не чіпай його! – прогорлав здалеку задоволений життям Нікал.

– На Оніксі вимкнення кей-тварин вважається злочином? – Сем уже готовий був очікувати від цієї підлої планети будь-що аж до захисту прав комп’ютерних мишок.

– На Оніксі утилізація кілограма кей-матерії разів у п’ять дорожча, ніж похорон людини.

«Ненавиджу Онікс», – Сем наказав «Зарі» замкнути корабель і, уважно дивлячись на всі боки, вирушив на пошуки спритної тварюки, що примудрилася проникнути на «Каселону».

Куди ж поділася ця штука? Кают-компанія, кухня, їдальня, рубка… Він міг присягнутися, що оглянув кожен закуток. Залишалися житлові каюти, машинне відділення та трюм.

Сем ледве стримався, щоб не стукнутись головою об стіну. У вантажному відсіку чекала ще одна проблема: Леві Стар – любителька шоколаду і сумнівних пропозицій.

Через турботи він зовсім про неї забув, а вона, схоже, цьому й рада. Притихла, носа з трюму не показує… Навіть у вбиральню не проситься. Залізна витримка!

– «Заро», світло!

Лампи яскраво спалахнули, висвітливши напівпорожнє приміщення. Закріплені біля стін ящики, стягнуті клейкою стрічкою коробки, кілька мішків пошти для Еніми-9, флаєр сімейки Вовка в кутку… І жодного сліду людської присутності.

«Пішла? Вартувала біля виходу, а потім вислизнула назовні?» – дивувався Сем, підбираючи обгортку від шоколадки.

Цілком можливо. Проте не завадить переглянути записи з камер біля входу, причому терміново. Він не збирався возити «зайців». Хіба що тих, кого можна викинути у вакуум без жалю.