Читати книгу - "Таргани"

— Прекрасно.

Ліз явно зачепила прохолодна реакція Харрі.

— Прекрасно?

— Він возив у готель міс Ао й порав її там, хіба незрозуміло? Напевно вона не хотіла запрошувати його до себе додому. Із усього цього виходить, що в нас є тільки Хільде Мольнес: у неї був мотив, щоб прикінчити свого чоловіка. Або ж його прикінчив бойфренд міс Ао, якщо в неї він взагалі є.

— Та міс Ао й сама могла мати мотив, якщо Мольнес зібрався кинути її, — додав Нхо.

— У нас купа чудових варіантів, — сказала Ліз. — Із чого почнемо?

— Перевірте алібі, — пролунав голос із-за газети.

У переговірній посольства міс Ао глянула на Харрі й Нхо почервонілими від сліз очима. Вона навідріз відмовлялася визнавати, що відвідувала який-небудь готель, повідомила, що живе із сестрою й матір’ю, але у вечір убивства її не було вдома. У неї немає ніяких знайомих, казала вона, а додому вона повернулася дуже пізно, десь після півночі. Але щойно Нхо спробував розпитати її детальніше, як вона почала плакати.

— Буде краще, якщо ти зараз усе нам розповіси, Ао, — втрутився Харрі й прикрив штори. — Один раз ти нам уже збрехала. Тепер усе набагато серйозніше. Ти кажеш, тебе не було вдома в день убивства, і при цьому ніхто не може підтвердити, де саме ти була.

— Моя мати й сестра…

— Можуть лише підтвердити, що ти повернулася додому після півночі. Але тобі це не допоможе, Ао.

Сльози струменіли по милому ляльковому личку. Харрі зітхнув.

— Нам доведеться забрати тебе із собою, — вимовив він. — Якщо ти все-таки не передумаєш і не розповіси нам, де була в той вечір.

Вона похитала головою, Харрі й Нхо обмінялися поглядами. Нхо, знизавши плечима, легенько взяв її під руку, але вона опустила голову на стіл, продовжуючи ридати. У цю саму мить пролунав слабкий стукіт у двері. Харрі відчинив їх. На порозі стояв Санпхет.

— Санпхет, ми…

Водій підніс палець до губ.

— Я знаю, — шепнув він і махнув Харрі, щоб той вийшов.

— Що? — запитав Харрі, вийшовши з переговорної й причинивши за собою двері.

— Ви допитуєте міс Ао. Ви хочете знати, де вона була на момент убивства.

Харрі нічого не відповів. Санпхет кахикнув і випрямився:

— Я вам збрехав. Міс Ао бувала в посольській машині.

— Он як? — трохи здивувався Харрі.

— Багато разів була.

— Виходить, ви знали про її зв’язок із послом?

— Не з послом.

До Харрі не відразу дійшов смисл сказаного, але потім він недовірливо вп’явся очима в старого, що стояв перед ним.

— Так це були ви, Санпхет? Ви й міс Ао?

— Це довга історія, і боюся, ви не все в ній зрозумієте, — продовжував він, допитливо дивлячись на Харрі. — Міс Ао була в мене в той вечір, коли вбили посла. Вона ніколи не зізналася б у цьому, тому що ми обоє могли втратити роботу. Тут не заохочується, коли співробітники тягаються одне з одним.

Харрі провів рукою по волоссю.

— Я знаю, про що ви думаєте, інспекторе. Що я старий, а вона зовсім дівчисько.

— Мабуть, я не дуже добре розумію вас, Санпхет.

Санпхет слабко усміхнувся.

— Колись давно ми з її матір’ю були коханцями, ще до того, як вона народила Ао. У Таїланді є таке поняття — пхги. Це слово можна перекласти як «право старшинства», коли старшому підкоряється молодший за віком. Але зміст ширший: старший ще й відповідає за молодшого. Міс Ао одержала роботу в посольстві за моєю рекомендацією, вона добра і вдячна дівчина.

— Вдячна? — вирвалося в Харрі. — Скільки ж їй було років… — не втримався він. — І що думає про це її мати?

Санпхет трохи посміхнувся.

— Вона така ж стара, як і я, і все розуміє. Я просто взяв міс Ао на час. Поки вона не знайде собі чоловіка, з яким зможе створити родину. У цьому немає нічого такого…

Харрі застогнав.

— Виходить, ви — її алібі? І ви впевнені, що посол брав із собою в готель не міс Ао?

— Якщо посол і їздив у якийсь готель, то він був там не з міс Ао.

Харрі підняв палець.

— Один раз ви вже збрехали мені, і я можу вас затримати за опір поліцейському розслідуванню. Якщо вам є що ще сказати, кажіть негайно, не зволікаючи.

Карі очі старого не мигаючи дивилися на Харрі.

— Я любив пана Мольнеса. Він був моїм другом. Сподіваюся, що той, хто вбив його, буде покараний. І ніхто інший.

Харрі зібрався було відповісти, але стримався.

Розділ 21

Сонце, бордове в жовтогарячу смужку, стояло високо в сірому небі над Бангкоком, немов якась нова планета, що з’явилася на обрії.

— От він, боксерський стадіон «Рачадамнон», — сказала Ліз, коли її «тойота», у якій сиділи Харрі, Нхо й Сунтгорн, підкотила до сірого кам’яного будинку. Парочка сумовитих спекулянтів було занепокоїлася, але Ліз махнула рукою, щоб вони забиралися геть. — Виглядає, може, не так переконливо, але саме він, цей стадіон, і є втіленням театру мрії в таїландському варіанті. Тут кожний має шанс стати небожителем, якщо тільки руки й ноги в нього досить моторні. Привіт, Рікі!

Один із охоронців біля входу підійшов до машини, і Ліз пустила в хід усю свою чарівність, якої Харрі й припустити в ній не міг. Після жвавих переговорів і вибухів сміху вона повернулася до своїх супутників:

— Тепер ми швидко заарештуємо Ву. Я організувала квитки біля самого рингу, для мене й туриста. Сьогодні ввечері виступає Іван, так що буде весело.

Ресторанчик виявився вельми невигадливим: пластик, мухи, самотній вентилятор, що гнав кухонний дим просто до залу. Над стійкою висіли портрети таїландської королівської родини.

Зайнятими виявилися всього два столики, Ву ніде не було видно. Нхо й Сунтгорн сіли по одному за столики біля дверей, а Ліз із Харрі вибрали собі місця в глибині залу. Харрі замовив тайський рулет із хрусткого тіста й про всяк випадок колу, для дезінфекції.

— Рік був моїм тренером, коли я займалася тайським боксом, — пояснила Ліз. — Я важила майже вдвічі більше тих хлопців, з якими проводила спаринг, була на три голови вища за них, і проте били щораз мене. Адже вони тут усотують тайський бокс із молоком матері. Причому хлопці ще повторювали, що їм не подобається бити жінку. Правда, я цього щось не помітила.

— А що скажеш про королівське сімейство? — запитав Харрі, показавши