Читати книгу - "Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії."

Чернушевич, М. М. Міхно, І. К. Остапенко, С. Ф. Шутов, Д. М. Осадчий, П. Д. Михайличенко з 6 танкової армії, В. Ф. Орлов, І. І. Прошин — з 20 танкового корпусу 5 гвардійської танкової армії та інші. Вони внесли великий вклад у справу нашої перемоги в Корсунь-Шевченківській битві.

Генерал М. І. Савельєв особисто очолив передовий загін 6 танкової армії, який прорвався в тил ворога. Він уміло керував бойовими діями танкістів, що забезпечило їм успіх стрімкого просування до Лисянки і Звенигородки. У боях за ці населені пункти майстерно й героїчно діяли командири батальйонів 233 танкової бригади капітани М. І. Маслюков і І. Г. Гуськов їх підрозділи, подолавши запеклий опір ворожих танків, артилерії і піхоти, першими увірвалися в Лисянку і Звенигородку. У бою за Звенигородку капітан Маслюков загинув смертю хоробрих.

Танкісти 20 гвардійської танкової бригади під командуванням Героя Радянського Союзу С. Ф. Шутова зупинили наступ німецьких танків на Медвин та Дашуківку, чим було забезпечено успіх бойових дій не тільки 6 танкової, але й 27 армій. Воїни 6 гвардійської мотострілецької бригади під командуванням полковника Д. М. Осадчого з 10 по 27 січня билися в оточенні в районі Тихонівки. З’єднавшись 27 січня з передовим загоном генерала Савельева, вони вийшли на зовнішній фронт оточення і міцно утримували зайняту ділянку оборони Попівка-Вільховець. Ворог обрушив на них танковий таран. Проте герої не відступили, не віддали ворогові завойованих рубежів.

У районі Винограда мужньо билися з ворогом воїни 1, 9 і 45 мехбригад 5 мехкорпусу. Нині в цьому районі на честь 6 танкової армії споруджено обеліск у вигляді танка. На цих висотах пролито багато крові. Але ворог так і не зумів їх узяти. Радянські бійці вистояли, відбивши два величезних танкових удари противника.

Зразки бойової майстерності показало багато воїнів — танкісти, артилеристи, сапери. Серед них особливо відзначилися капітан С. М. Наумов, молодший лейтенант Д. Є. Нестеров, лейтенанти О. М. Фадін, С. Н. Муратов та інші.

Командуючи 2 батальйоном 21 гвардійської танкової бригади, капітан Наумов відбив 11 лютого в районі Босівки три масовані танкові атаки гітлерівців. Особисто зі своїм екіпажем знищив чотири фашистські танки. Того ж дня в бою під Бужанкою молодший лейтенант Нестеров знищив «Фердинанд» і 25 фашистів. Діставши поранення, він не залишив свій взвод, продовжував командувати ним до кінця бою.

Відчутної шкоди завдав ворогові лейтенант Фадін з 22 гвардійської танкової бригади. Біля села Дашуківки він разом із своїм екіпажем знищив три німецьких танки, роздушив гусеницями шестиствольний міномет і два кулемети. На завершення бою йому вдалося ще знищити фашистський літак, який помилково сів на майданчик поблизу села. Вдало використав засідку біля села Таращі молодший лейтенант цієї ж бригади І. В. Кисельов. За один день на його бойовому рахунку стало більше на дві гармати, три кулемети, дві мінометних обслуги, знищених у бою.

Гвардії сержант Я. В. Остров з 6 гвардійської мотострілецької бригади 13 лютого, ведучи бій з танками ворога, що взаємодіяли з мотопіхотою, відбив атаку одинадцяти танків і до батальйону піхоти. Своєю гарматою він підбив два фашистські танки.

Величезну роботу у військах проводили політпрацівники. Особливо хочеться відзначити начальника політвідділу нашої армії полковника М. В. Зеленкова, начальників політвідділів 5 гвардійського танкового корпусу полковника О. М. Бєлова, 21 гвардійської танкової бригади підполковника В. Є. Михайлова, його заступника майора М. І. Яковлева, 20 гвардійської танкової бригади підполковника Т. М. Шашла. У найскладнішій обстановці вони завжди були серед людей, проводили бесіди, роз’яснювали чергові бойові завдання. І в бою завжди показували особистий приклад, піднімаючи бійців на ратні подвиги.

Корсунь-Шевченківська битва підтвердила зростаюче значення танкових армій в операціях на оточення і розгром сильних угруповань ворога. Наші танкові частини і з’єднання, уміло використовуючи набутий бойовий досвід, відіграли видатну роль у ході наступних битв 1944-1945 років під Вітебськом, Бобруйськом, Мінськом, Бродами, під Яссами і Кишиневом, у Прибалтиці, під Будапештом, у Східній Пруссії, під Гданськом, Віднем і Берліном. Ці операції — багатюща спадщина нашого військового мистецтва, гідна глибокого вивчення, узагальнення і використання при навчанні молодого покоління радянських воїнів, які покликані пильно стояти на варті рубежів соціалістичної Батьківщини.

Мені, як учаснику боїв на Черкащині, хочеться висловити глибоку подяку партійним і радянським органам, усім трудящим області за їх піклування про увіковічнення пам’яті загиблих у Корсунь-Шевченківській битві воїнів, за створення меморіального комплексу, що прославляє бойову майстерність, героїзм і мужність солдатів, офіцерів і генералів 1 та 2 Українських фронтів.

1974 рік.

Є. О. Хохлов,
полковник запасу, колишній командир танка
Там, де зімкнулось кільце оточення

Звенигородка. Проспект імені Жовтня. Постамент, на якому стоїть прославлена «тридцятьчетвірка». До постамента прикріплено пам’ятну дошку з написом:

«Тут, у січні, 28 дня 1944 зімкнулося кільце навколо гітлерівських окупантів, оточених в районі Корсунь-Шевченківський. Екіпаж танка 2 Українського фронту 115 танкової Червонопрапорної Звенигородської бригади підполковника Прошина Івана Івановича — лейтенант Хохлов Євген Олександрович, механік-водій Андрєєв Анатолій Олексійович, командир башти Зайцев Яків Сергійович — потисли руки танкістам 1 Українського фронту».

Мене часто запитують, чому я обрав місцем постійного проживання місто Ватутіне. Відповідаю: