Читати книгу - "На другому березі (збірник)"

бо крила їх охляли. Жах глядів. Та ліс удалі виріс парусів; всі з щастя криком на вітрил смереки. Завчасна радість, заміри невдалі, бо судна в сторону противну мчали, до півночі грізні дрімали скали. Так зриви доля нам на інший шлях зверта не раз; з розпукою в очах, що хід їх, бачимо, в чужих руках. 9. СВІЧКА В малій кімнаті стіни, наче руки, тримають полохливу тишу в жмені. Сіріють тіні просиво-зелені, самітна свічка блимає зо скуки. Шушукають якісь далекі звуки. А ґнотик, в восковім їздець стремені, свої маріння топить дивні, безіменні, мов стеарин, блідим вогнем ошуки. І тухне, й знов палахкотить ясніше, хоч все заснуло, хоч у сні все дише, хоч палить власне тіло біло-срібне, хоч нищить ніч його все нижче й нижче й ним темряву, мов ґудзиком, застібне. До свічки наше серце є подібне. 10. БОЖЕВІЛЬНА РИБА Дзюрить, дзижчить, дзюрчить, дзирчить вода, мелодії грає на каміння флейті, а в білих пін хвилястогривім рейді риб щічки розцвітають з глибу дна. Над плесо вискочила з них одна, та, сонця колесом побита в леті, упала вниз. Відтоді є в хвиль меті[26] самітна та німа, хоч молода. Поете! Чорний шлях твій, чорна скиба, не заспокоїть сірини багонце чужа ржа біржі, гниль коржава гриба. І мрій снуєш срібнясте волоконце, і вверх глядиш, мов навіжена риба, яка побачила хоч раз вже сонце. 11. БАКЛАЖАНИ З-за шиб проміння жмут, мов блиск омани, осіннім усміхом з далеких лук бренькливі мухи манить на рундук. Мандрують хмарою дрібні прочани й глядять очима, повними пошани, як сиве павутиння в'є павук й в вікні від дотиків охлялих рук блідо-червоні спіють баклажани.[27] На грядці ж застала осінь рання, як ще були зелені, молоді; тепер крізь скло читають хмар письмо. Так наші мрії, заміри, бажання перейдуть часто в дійсність аж тоді, коли від себе їх відірвемо. 12. СТРАТОСФЕРА Є світ над нами високо такий: без бур, без туч, без хуг, без гроз, без граду, що в літній день житам приносить зраду, що в очі б'є квіток, неначе кий. І не пече полудня жар палкий, лиш тиша має там безмежну владу, й не дасть шаліти хижому торнаду, й мовчанням шепотить німі казки.