Читати книгу - "Мауглі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
З того часу, як Акелу скинули. Зграя лишалася без Вожака: кожний полював і бився на власний розсуд. Але за давньою звичкою вовки відповіли на заклик і почали збиратися. Деякі з них шкутильгали, побувавши у вовчих пастках: деякі кульгали від вогнепальних ран; інші опаршивіли, бо їли всяку гидоту, а багатьох уже не було на світі… Але всі, скільки їх ще залишилося, прийшли до Скелі Ради і побачили смугасту шкуру Шер-Хана, по боках якої звисали порожні лапи з величезними гострими пазурами.
І тоді Мауглі проспівав свою пісню без рим, пісню, що сама народилася в його душі. І він співав її так голосно, як тільки міг, і так довго, наскільки дозволяв подих. А в перервах йому підвивали Сірий Брат і Акела.
— Дивіться уважніше, о вовки! Чи дотримав я свого слова? — промовив Мауглі.
І вовки прогавкали:
— Так!..
А один худющий вовк завив:
— Води нас знову, Акело! Керуй нами знову, Людське дитинча, бо нам остогидло це беззаконня і ми хочемо знову бути Вільним Племенем!
— Ні,— промурчала Багіра, — цього не буде! Коли ви будете ситі, ви знову показитесь. Недаремно ви прозиваєтесь Вільним Племенем! Ви прагнули свободи — і вона з вами. Їжте її, о вовки!
— Людська Зграя і Вовча Зграя прогнали мене, — сказав Мауглі. — Тепер я полюватиму в Джунглях сам!
— І ми полюватимемо з тобою! — закричали четверо вовків.
Мауглі пішов геть і з цього дня почав полювати в Джунглях з своїми чотирма братами. Але він не залишився назавжди самотнім. Минуло чимало років, він знову відчув себе Людиною і одружився.
Але це вже інше оповідання, для дорослих.
ПІСНЯ МАУГЛІ,
яку він співав на Скелі Ради, танцюючи на шкурі Шер-Хана
Пісню Мауглі, я, Мауглі, сам і співаю.
Послухайте, Джунглі, що я вчинив!
Шер-Хан похвалявся убити —
так, вбити! —
в раннім присмерку вбити мене, Мауглі-Жабеня!
Він наївся і воду хлебтав.
Пий, Шер-Хане, бо чи ще доведеться тобі коли пити?
Спи, і хай тобі сниться смерть.
Я сам на пасовиську.
Сірий Брат мій до мене прийшов!
Ходім зі мною, Самотній Вовче, буде велика й цікава ловитва.
Жени під гору могутніх биків, блакитношерстих буйволів із
гнівними очима.
Жени туди, куди я повелю!
Ти все ще спиш, Шер-Хане?
Прокиньсь, мерщій прокинься!
Це я прийшов і буйволів привів!
Цар буйволів Рама грізно тупнув ногою.
Хвилі Вайнгунги, куди ж це подівся Шер-Хан?
Адже не Сагі він, щоб у нору чкурнути,
Не Мор, павич, щоб злетіти увись;
Він і не Манг, кажан, щоб учепитись за гілку.
Говіркі низькорослі бамбуки, скажіть же хоч ви,
куди це подівся Шер-Хан?
Агов! Він тут! Ось де він!
Під ногами у Рами Кульгавий лежить!
Вставай, Шер-Хане! Вставай і вбивай!
Ось твоя здобич!
Буйволи шиї свої могутні
самі підставляють тобі під удар.
Тихше! О тихше!.. Він спить.
Не будіте його,
бо він сильний занадто…
Ось шуліки злетілися вже подивитись,
як міцно він спить.
І сповзлась мурашва, щоб дізнатись,
в чім справа.
Он яка тобі честь превелика, Шер-Хане!
Алала! Я не маю одежі, щоб тіло прикрити своє.
Мені соромно так зустрічати гостей,
і шуліки побачать, що я зовсім голий.
Тож позич мені шкуру, Шер-Хане!
Дай мені свою гарну, смугасту шкуру,
щоб я міг в ній з'явитись
на Скелі Ради.
Присягаюсь биком, що викупив мене,
Присягаюсь, я дав обіцянку —
маленьку обіцянку.
І тільки шкури твоєї бракує мені, щоб додержати слова свого.
З ножем
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мауглі», після закриття браузера.