Читати книгу - "Заміж? Не піду!, Енжі Собран"

Вже знайомий мені кабінет зустрів мене радо розкритими дверима. Зробивши крок, хотіла продовжити свій раптово перервала огляд, але не вийшло. Мене згребли в обіймах і притиснули до широких грудей.

- Здрастуй, щастя моє, - безцеремонно піднявши мій підборіддя, покрутили обличчя з боку в бік: - Красуня. Копія своя ельфійська бабка. Знаєш, я був закоханий у неї, в красуню Амресі. І ти хочеш, щоб я відправив тебе в цей розсадник спантеличених хлопців, в якому вони навчаються втихомирювати плоть? І якби ж то просто хлопці. Але там же часто-густо одні принци, еліта нашого світу.

- От і добре. Дізнаюся майбутніх можливих чоловіків з непривабливого боку, - вивільнилася я з обіймів. - Що? Рано чи пізно, але питання про шлюб незаміжньої принцеси встане, а мезальянсу ніхто не допустить. Казки про Попелюшку гарні тільки в казці та зовсім не гані, коли Попелюшка -  чоловік.

- Чому? - здивувався начулися свого часу від мене казок брат.

- Тому що чоловікам потрібно самостверджуватися, бути кращим і підкорювати галактику. А жебрака, що прийшов до палацу, кожен буде тикати в його незавидне походження і в те, що тільки завдяки дружині на нього зглянулися обрані. Витримають такий пресинг одиниці, більшість же або випиває, або починає тиранити дружину. Я ж не готова це перевіряти і ще менше готова бути свідком падіння коханого чоловіка, - пояснила я, влаштовуючись в зручному кріслі.

- І все одно, я проти, - заперечив Трей, нависаючи наді мною.

- Трей, ну ти і правда хочеш, щоб я вчилася в пансіоні шляхетних дівчат? І чому мене там навчать? Танцювати? Так це не проблема у мене за плечима сім років танцювальної школи, покажеш потрібні па і всі питання вирішяться. Грати на музичних інструментах? Мені ведмідь на вухо наступив ще в дитинстві. Ти ж пам'ятаєш мою епопею з бажанням грати на скрипці?

- Це коли ти обірваною струною трохи очей вчителю вибила? - посміхнувся брат, згадуючи мою істерику з цього приводу.

- Я не навмисне. Просто не можна так з дітьми: дати інструмент і заборонити розбирати, - знизала плечима, хто ж знав, що єдині штучки, що крутяться, кілки, як я потім дізналася, крутити не можна.

- Вчать там не тільки цьому, а й вмінню вести господарство, підтримувати світську бесіду і багато чому іншому, - перервав наше поглиблення в спогади імператор.

- Ваша імператорська величність, у мене за плечима Оксфорд - один з найстаріших університетів нашого світу, і думаю, в деяких питаннях я знайду, чим здивувати навіть ваших радників. Зрозумійте це не примха навіженої дівчини, це зважене рішення. Я нічого не знаю про ваш світ, і все що мені залишається - це вчитися тому, що інші осягали все своє життя. У мене є невелика перевага - розповіді Трея про світ, але щоб відчувати себе впевненою мені потрібна освіта. І будь у вас змішані школи, питання б взагалі не стояло, - сказала і видихнула, вперше поставивши собі питання, чому це стало так важливо.

Півроку тому, коли відгриміли іспити, і я переступила останній раз поріг альма-матер, екстерном отримавши диплом бакалавра, повертатися до навчання я не збиралася. Кортіти знову над підручниками, проводити безсонні ночі за написання чергової курсової мені хотілося найменше. І ось тепер я сама ж рвуся в саму гущу академічного життя і муштри. А то, що там буде муштрування, я навіть не сумнівалася. Яка воєнка обходиться без тренувань до сьомого поту, механічної дисципліни і несвідомого заучування різних прийомів? Але ж еліту військ вчать не тільки цього? Так, і Трей говорив про Корвернок як про магічну академії, а отже мені треба туди.

- Припустимо, ти потрапиш в Корвернок і ми представимо тебе моїм кузеном, але тебе ж загноблять через те, що ти полукровка. Вуха не сховаєш! - продовжував умовляти мене брат.

- Ну, прости, що батьківські гени всі витратилися на тебе, а на мені відпочили, дозволивши вирости вухам, - звично, навіть трохи механічно, огризнулася я.

- Іззі, ми ж можемо просто запросити до палацу вчителів, - припинив спалахнула було перепалку імператор. - А якщо ти не хочеш жити в палаці, можеш пожити в будь-якому сімейному замку.

- В ізоляції? І як я соціалізуюся? - скептично пирхнувши, відкинула я взагалі-то дуже розумну пропозицію імператора. - І все ж краще - Бель. Звичніше, - щиро посміхнулася я дідові, пом'якшуючи різкий випад.

- Чому тобі так хочеться в Академію?

- Не знаю, - зізналася я. - Мені хочеться навчитися себе захищати - я не звикла бути слабкою. Хочеться вміти керувати своєю магією - вона лякає мене. Хочеться познайомитися з новими людьми, а я не вмію дружити з дівчатами. Скільки себе пам'ятаю, завжди була заводієм в групі хлопців. Так, і на еліту цього світу подивитися хочеться, збити пиху з деяких снобів, - посміхнулася. - А ще я боюся розлучатися з Треєм, мені здається, що ми повинні бути разом, тому що гряде щось, з чим ми окремо просто не впораємося.

Імператор слухав уважно, не відводячи своїх проникливих зелених очей від моїх блакитних. Дослухавши, постукав пальцями по столу, вибиваючи якийсь одному йому знайомий ритм.

- Гаразд. Ти маг ілюзії, як я вже встиг побачити, та й артефакт зміни вигляду в скарбниці є. З цим проблем не виникне, і навіть вуха приховаємо, - посміхнувся він своїм думкам. - Але якщо хтось дізнається, що принцеса Маркона, вчилася з чоловіками ..., - не доказав, поморщився, але і його недомовленості було досить, щоб я зрозуміла: проблеми будуть не тільки у мене, а й у імперії.